— Коли я потрапив до 47-ї окремої механізованої бригади «Магура», мені для роботи видали стару радянську польову кухню на колесах 1982 року випуску, — розповів «ФАКТАМ» Олексій Вихренко з позивним «Йогурт». — Ми попрацювали з тією кухнею в тилу, і я зрозумів, що коли поїдемо на фронт, її можливостей буде недостатньо. До того ж ця кухня може видати ворогу наше місцезнаходження, адже вона дров’яна, тому димить, мов паротяг. Власне, з цих причин у мене й народилася ідея створити армійський фудтрак, який дає кухарю значно більше можливостей, ніж радянська польова кухня.
«Радянська пічка „з'їдає“ за тиждень цілу вантажівку дров»
— Яких конкретно нових можливостей надає кухарю ваш фудтрак? — ставлю питання Олексію Вихренку.
ВІДЕО ДНЯ
— Маючи пічку радянського зразка, ви можете приготувати лише перші страви, каші та тушковане. А якщо маєте фудтрак — це вже значно більший асортимент. Передусім — різноманітні «смаколики» і «їжаки».
— Що таке «їжаки»?
РЕКЛАМА
— Це їжа тривалого зберігання — компактна, висушена в дегідраторі (йдеться, наприклад, про сушену свинину, курятину тощо), з великою кількістю калорій. Вона займає дуже мало місця. Ми пакуємо її у вакуумні упаковки (тобто такі, з яких відкачане повітря — Авт.). «Їжаки» зберігаються доволі довго й у будь-яких умовах. До того ж вони дуже смачні.
Зразки «їжаків» та «смаколиків»
Ми даємо їх бійцям, коли вони йдуть на бойові виходи. До речі, коли українські війська ще перебували в Суджі, але логістика з цим населеним пунктом у Курській області ускладнилася, ми передавали туди сушене м’ясо, м’ясні батончики та інші «їжаки» за допомогою дронів.
РЕКЛАМА
— Радянська польова кухня працює на дровах, дим може видати її розташування. А ваш фудтрак має цей недолік?
— Ні, він не створює такої проблеми, бо працює на газі. До речі, радянська пічка «з'їдає» за тиждень цілу вантажівку дров. До того ж потрібна окрема людина, яка постійно розпалює вогонь, підкидає дрова, чистить піч від попелу. А для фудтрака кочегар не потрібен.
Це ще не всі переваги: на відміну від радянської кухні, фудтраку не потрібен тягач для переїздів. Адже наша сучасна польова кухня змонтована на базі мікроавтобуса. Треба змінити місце дислокації — сідаю за кермо й переїжджаю.
Фудтрак змонтовано на базі мікроавтобусу
— Ваш фудтрак існує в одному екземплярі?
РЕКЛАМА
— Ні, вже їх фактично два. Спочатку зробив сучасну кухню на колесах для свого підрозділу. А зараз, з урахуванням досвіду — другу для іншого підрозділу. Планую забезпечити фудтраками всю нашу бригаду.
— Що саме змінили у другому фудтраку порівняно з першим?
— Зробили його під конкретні потреби підрозділу (зокрема, з урахуванням кількості особового складу), в якому він буде використовуватись. Оснастили всім необхідним для приготування «смакоників» та «їжаків».
Читайте також: Чарки з гільз, автомати над барною стійкою, уламки «шахеда» в інтер’єрі: ветерани відкрили перше у Києві кафе для військових
«У цивільному житті я займався організацією фестивалів, вечірок, був діджеєм. Зокрема, організовував гастрономічні фестивалі. Брав участь у кулінарному шоу»
— Щоб виготовити мобільну кухню, треба мати майстерню, верстати, інструменти. Як ви впорались з побудовою фудтраків?
— Роботу організували так: ми провели збір донатів, до того ж знайомі в тилу влаштовували гастровечері, на яких збирали кошти. Коли мали певну суму, я знайшов виробників, які за моїми кресленнями виготовили фудтраки.
— Ви підраховували собівартість ваших мобільних кухонь?
— Точну суму назвати не можу, бо більшу частину обладнання нам передали небайдужі українці та друзі з-за кордону. Але якщо приблизно, то перший фудтрак обійшовся десь в 343 000 гривень.
«Маючи в розпорядженні фудтраки, кухарі зможуть готувати не якийсь там „солдатський мінімум“, а справді вишукані страви», — каже Олексій Вихренко
— Фудтрак — це інженерна конструкція. Ви інженер за фахом?
— Не вгадали. У цивільному житті я займався іншим — організацією фестивалів, вечірок, був діджеєм. Зокрема, організовував гастрономічні фестивалі. Брав участь у кулінарному шоу.
Ставши військовослужбовцем, зіштовхнувся, як уже згадував, з тим, що радянська польова кухня має обмежені можливості. Це стало для мене викликом, і я взявся створювати значно досконаліший зразок. І тепер маю позитивний результат.
— Ви сказали, що брали участь у кулінарному шоу. Це був телевізійний проєкт?
— Так, «МастерШеф» на телеканалі СТБ. Мені подзвонили з каналу, запропонували спробувати. Погодився, навіть увійшов до числа 50 найкращих кухарів-аматорів. Треба, мабуть, уточнити: я не є професійним кухарем, але кулінарія — моє хобі.
Йшов на «МастерШеф», щоб побачити все зсередини й здобути досвід. Але в певний момент розчарувався — зрозумів, що це лише шоу.
Олексій готує обід для учасників толоки
— Повернімося до фудтрака. Спитаю щодо перспектив серійного виробництва. Є підприємства, які змогли б масово випускати ваші мобільні кухні, якщо будуть кошти?
— Так, є. Планую створити кілька моделей фудтраків — для різної кількості людей. Наприклад, якщо треба готувати для 500 осіб — беремо морський контейнер і облаштовуємо в ньому пересувну кухню.
Коли матиму повний модельний ряд фудтраків, звернуся до Міністерства оборони України. Покажу, як можна готувати бійцям на сучасному рівні, розповім про переваги. Сподіваюся на підтримку проєкту на державному рівні.
Читайте також: «Посеред ночі їхали у поле, щоб перечекати обстріли»: переможниця «МастерШеф-13» про випробування під час великої війни
— Чи потрібно кухарям проходити спеціальне навчання для роботи на фудтраку?
— Ні, бо в користуванні сучасною мобільною кухнею немає нічого складного. Люди, які на ній працюватимуть, будуть у захваті від її кулінарних можливостей. Вони зможуть готувати не якийсь там «солдатський мінімум», а справді вишукані страви.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що волонтер із Лубен досі закриває базові потреби фронту.
На фото у заголовку Олексій Вихренко демонструє «їжаків»
Фото надане Олексієм Вихренком
