Під вечір 2 лютого завершилися рятувальні роботи на місці влучання російської ракети Х-22 у багатоповерхівку в Полтаві, які тривали півтори доби. Жертвами ворожого терору стали 14 осіб, з яких троє — діти. У двох молодих сім’ях загинули всі члени родини.
На місце трагедії полтавці приносять квіти та дитячі іграшки.
«Синові й невістці було по тридцять сім років, онучці — дев’ять. Всі вони в одну секунду загинули»
В очікуванні найгіршого військовий пенсіонер Ігор Яворський навіть не сподівався на диво.
ВІДЕО ДНЯ
— У цьому будинку на другому поверсі жили мій син Дмитро, невістка Олена й онучка Софійка. Синові й невістці було по тридцять сім років, онучці — дев’ять. Всі вони в одну секунду загинули, — говорить Ігор сухим голосом, проклинаючи путіна й усіх росіян, які підтримують війну.
Того ж дня, 1 лютого, під вечір пресслужба ГУ ДСНС у Полтавській області офіційно підтвердила загибель молодої родини.
РЕКЛАМА
«Дівчинка, яка щиро любила книги та завжди приходила до бібліотеки з допитливим поглядом і відкритим серцем. Вона була талановитою, доброю, світлою, надихала нас своєю жагою до знань і мріями про майбутнє», — відгукуються про Софійку Яворську працівники бібліотеки, яку другокласниця часто відвідувала.
Російська ракета вбила 9-річну Софійку Яворську та її батьківРЕКЛАМА
А 12-річна Діанка Запішна, яка також загинула 1 лютого, трохи займалася тхеквондо. Але переважно проводила вечори разом з батьками за настільними іграми.
Даник, її семирічний брат, був активним і веселим хлопчиком, який не сидів на місці й секунди. Любив гратись з котами, яких у родині було двоє.
РЕКЛАМА
Батьки дітей — 40-річний Сергій і 38-річна Катерина — працювали в авіаконструкторському бюро в Полтаві. Разом навчалися у Харківському авіаційному інституті. Він був родом з Диканьки, а вона — з Рубіжного Луганської області.
Деякий час подружжя займалося організацією ігротек настільних ігор, мало невеликий магазинчик. Сергій дуже любив моделювати різні фігурки, розроблював настільні ігри.
«Спокійна, гарна, любляча родина, яка все життя прожила разом — разом і пішли», — відгукуються друзі про Запішних.
Вбита росіянами родина Запішних
Їхню родину ідентифікували останньою. Таким чином, цифра дитячих смертей внаслідок ракетного обстрілу зросла до трьох. А загальна кількість жертв чергової безглуздої атаки росіян на мирних мешканців Полтави сягнула 14.
Під руїнами власного будинку загинула 30-річна акторка полтавського Театру сучасного діалогу, лекторка місцевого кіноклубу «Кінодвіж» і зооволонтерка Анастасія Кольвах.
Рік тому під час ремонту балкона однієї з багатоповерхівок Полтави з-за обшивки випали на землю й розбилися сотні кажанів — червонокнижних рудих вечірниць. Анастасія Кольвах була однією з тих, хто рятував беззахисних ссавців. На жаль, ворожа ракета шансу на життя цій світлій дівчині не дала. Її хлопець, до слова, служить у ЗСУ.
Під руїнами загинула 30-річна акторка полтавського Театру сучасного діалогу й зооволонтерка Анастасія Кольвах
В лікарні померла медсестра з обласного шкірно-венерологічного центру Олена Скляр. Її стан був украй складний. Колеги до останнього боролися за її життя, однак дива не сталося. У жінки залишився неповнолітній син…
Медсестра Олена Скляр померла в лікарні
Ще одна жертва російського терору — 36-річна Анжела Дарбінян, перукарка, власниця квіткового салону «Enji». Жінка допомагала ЗСУ, дітям з дитбудинків і безпритульним тваринам.
«Вона була доброю та щирою людиною, з дуже добрим серцем. Мала надзвичайно багато друзів. Любила рибалити та відпочивати на природі. У неї скоро — 8 лютого — мав би бути день народження», — відгукується про Анжелу її подруга Вероніка Пронькіна.
Жінка мешкала на третьому поверсі разом зі своїм собакою Сьомою. Вони разом і загинули.
Анжела Дарбінян загинула разом зі своїм собакою
«Документи можна відновити, а щастя не повернеш»
Може, саме Анжелі, своїй сусідці знизу, стоячи неподалік будинку, телефонував Владислав Лещенко. Але відгуку не було. Його квартира була на четвертому поверсі.
Родина Владислава залишилась без житла, але, на щастя, живою й неушкодженою, оскільки у момент удару перебувала в шкільному укритті, що неподалік.
— Під час масованих обстрілів ми з друзями Петром і Катериною завжди йдемо в укриття, — говорить чоловік. — Сьогодні, як тільки пролунала тривога, десь о п'ятій ранку, ми з дружиною розбудили дитину, зібралися й пішли у безпечне місце. Це й урятувало нам життя. В укритті чули, як поряд добряче гухнуло. Нашої квартири, в якій ми прожили понад сім років, уже немає. Навіть не хочу дивитися у той бік…
Сім’я Владислава залишилася без житла, але, на щастя, всі живі й неушкоджені, оскільки в момент удару перебували в шкільному уритті, що неподалік
Ще одну родину, якій вдалося чудом вижити, я зустріла у шкільному укритті, де облаштований штаб допомоги потерпілим.
18-річна Анастасія та 19-річний Павло одружилися минулого року. Вибрали дзеркальну дату — 24.04.2024. Три місяці тому вони заселилися в орендовану однокімнатну квартиру на другому поверсі того злощасного першого під’їзду, якого вже немає.
У суботу в Насті був робочий день. Вона рано ходить на роботу — на сьому ранку вже має бути в кіоску з продажу шаурми на Південному вокзалі.
— У мене був прекрасний настрій, ніяких поганих передчуттів, — говорить Анастасія. — Напередодні була вихідна, добре виспалася. Приїхала на роботу, зварила каву. А невдовзі почула вибух. Зателефонувала чоловікові, він відповів, але кричав не своїм голосом.
Молоде подружжя живе з сестрою Настиної бабусі, Любою, — переселенкою зі Слов’янська.
Близько восьмої ранку жінка сіла на кухні пити каву й покликала Павла. Це й врятувало його від найгіршого. У мить удару хлопець знаходився в туалеті, а диван, з якого він устав буквально за пару хвилин, привалило плитами. Двері туалету вирвало ударною хвилею. У Павла потемніло в очах й запаморочилась голова. Медики, оглянувши потерпілого, запідозрили в нього незначну контузію.
У пані Любові лікарі діагностували шоковий стан. Як вона вціліла, одному Богу відомо.
— Ми якраз розмовляли з Любою по телефону, — розповідає її старша сестра Валентина, яка терміново приїхала з Чутівської громади. — Повітряна тривога тривала, і я просила її вийти в коридор, щоб убезпечити себе двома глухими стінами. Але вона відповіла, що хочуть вийти з Павлом на вулицю. Після цих її слів зв'язок перервався, я подумала, сестра відключилась, навіть нічого не запідозрила.
Телефоную пізніше, а вони мені кажуть: «Ми живі, з нами все добре». А в мене паніка почалася. Тоді ми з дідом заводимо машину й швидко їдемо на Полтаву. Забрали Настю по дорозі.
18-річна Настя з бабусею Валентиною
Хлопця витягнули на вулицю в шортах і футболці, а бабу Любу — в халаті й капцях. Їх прихистив знайомий Павла, що живе неподалік. Потім люди почали зносити для них одяг і взуття, підказали звернутися у гуманітарний штаб. Тут їх оглянули медики, надали первинну допомогу. З ними працювала психолог.
— Всі, хто звертається до нас, перебувають в стані шоку, розгубленості, вони не розуміють, що з ними відбувається, — розповідає психолог Головного управління ДСНС України у Полтавській області Юлія Фалєєва. — Тому ми зазвичай самі підходимо до тих, кому, як бачимо, потрібна допомога. Хоча тут підійшов батько, запропонував поспілкуватися з дитиною, бо хлопчик був наляканий. Здійснюємо перенаправлення людей, якщо вони шукають своїх рідних, надаємо телефони всіх лікарень, міської ради.
Читайте також: У Полтаві постраждалій від удару росіян родині купили квартиру
Спостерігаю, як у Люби, доки з нею спілкується лікар «швидкої», тремтять руки й ноги.
— У сестри сьогодні черговий день народження, — говорить Валентина. — Вона ще у Слов’янську у 2014 році кілька разів потрапляла під обстріли, з того часу в неї нерви не в порядку.
А Настя через емоції ніяк не може знайти в телефоні фото, які хоче мені показати. Нарешті відкриває галерею знімків.
— Оце все, що залишилось від нашої кімнати, — показує затягнуті димом руйнування. — А це балкон, через який витягували сестру бабусі й Павла. Балкона вже немає…
— За чим найбільше шкодуєте з утраченого? — запитую в Анастасії.
— За весільною сукнею, — відповідає одразу. — Документи можна відновити, а минулого щастя не повернути…
Вже перед виходом цієї публікації з’явилося повідомлення про загибель у тому ж будинку 38-річного захисника Андрія Притули та його 46-річної дружини Наталі. Андрій народився на Львівщині. Захищав Україну з 2014 року, неодноразово був поранений. Відзначений багатьма нагородами та відзнаками за мужність та героїзм. Пройшов страшне пекло на війні, а загинув на мирній території. Один з братів Андрія Притули зник безвісти на фронті…
Під час ракетного удару по будинку загинули також 38-річний захисник Андрій Притула та його 46-річная дружина Наталя
Нагадаємо, армія рф обстріляла Полтаву зранку 1 лютого. Ракета Х-22 влучила у житловий будинок близько 7:45. Були зруйновані всі п'ять поверхів крайнього підʼїзду. На місці виникла пожежа. Пошкоджені майже два десятки багатоквартирних будинків та дитсадок, що розташовані поруч. Зафіксовано пошкодження 259 квартир, понад 350 розбитих вікон та понад 190 зруйнованих балконів. 17 людей травмовані, серед них четверо дітей віком 3 місяці, 2, 8 і 12 років. 22 особи врятовані підрозділами ДСНС.
Вже по закінченню рятувальної операції речниця Головного управління ДСНС у Полтавській області Світлана Рибалко розповіла дещо, що не ввійшло до офіційних повідомлень.
— Після того, як була ліквідована велика задимленість, яка заважає службовим собакам, до пошуку загиблих ми залучили кінологів. Наші рятувальники поводились дуже обережно. Спочатку розгрібали завали лопатами, а тоді буквально перебирали сміття руками, щоб ненароком не зачепити тіла. Вночі так знайшли дванадцятирічну дівчинку, яку придавила бетонна плита. Вона мешкала на четвертому поверсі сусіднього під’їзду. А вранці, добравшись аж до підвального приміщення, виявили два трупи. Не факт, що загиблі ховалися у підвалі під час тривоги. Швидше за все, коли рушились стіни й перекриття, вони туди впали з верхніх поверхів. Це чоловік і жінка. Стать жінки визначили за черевиком на нозі…
Раніше «ФАКТИ» розповідали про удар росіян по багатоповерхівці в Сумах, де загинули вісім людей.
Фото автора, ГУ ДСНС у Полтавській області, Полтавської ОВА, з відкритих джерел
