Тільки два укриття за час війни: чому кияни не ходять в сховища і наражаються на небезпеку під час атак “Шахедів”

«А куди ж нам податися?»: з якої причини під час бомбардувань столиці люди сидять у своїх квартирах і який стосунок до цього мають кошти на асфальт.

Зміст

1. Незручності з укриттями: відсутність організації та комфорту
2. Жахливий стан існуючих сховищ
3. Думка фахівця: безпека та обов’язок
4. Питання першочерговості та в яких випадках не боязно заходити
5. Яка ціна нового протирадіаційного притулку
6. Сховища у Києві: два новітніх бомбосховища за чотири роки війни
7. Хто несе відповідальність за укриття: функції РДА та Київської ради
8. Нецільове витрачання грошей чи пасивність РДА?
9. «Перша проба» та скільки є укриттів у Києві
10. Чисельність об’єктів фонду ЦЗНС за адміністративними одиницями
11. Чи вистачає схованок на всіх жителів Києва: відомості КМДА

Війна в Україні тягнеться вже майже чотири роки. І стільки ж часу українці висловлюють невдоволення щодо відсутності належних схованок, які могли б захистити людей від повітряних нападів росіян і були б зручними для перебування.

Особливо гостро ця проблема постає після кожної комбінованої агресії ворога, як це, наприклад, трапилось 27 грудня у Києві, коли городяни у своїх квартирах перечікували атаку, що тривала майже добу.

Під час тієї атаки російські безпілотники та ракети цілили саме по київських багатоповерхівках. І у відповідь на питання: «Чому ви не пішли в укриття?» люди відповідають: «А куди ж нам подітись?»

Незручності з укриттями: відсутність організації та комфорту

До найближчої станції підземки пішки 30–40 хвилин. Це небезпечно, особливо, коли дрони вже курсують над містом. А ще людей утримує наявність в оселі хворих і слабких людей або кількох домашніх улюбленців. З ними не підеш ні в прохолодний підвал, ні до станції метро.

Деякі жителі Києва використовують як захист найближчі станції метрополітену. І це найкращий варіант безпечного знаходження, який наразі є для мешканців столиці.

«До станцій „Позняки“ чи „Осокорки“ нам доводиться йти 40 хвилин. Але ці станції вже стали притулком для людей, що мешкають неподалік, у пішій доступності 5 хвилин. Тому коли ми дістаємось станції, всі доступні місця вже зайняті. Якщо тривога лунає цілу ніч, то станція повністю заставлена наметами, застелена матрацами та карематами, а просидіти всю ніч на стільчику чи йти у підземний перехід взимку — не вихід», — говорить місцева жителька Ольга.

Інші кияни заявляють, що перебувати під час обстрілу в напівпідвальних місцях у них немає ніякого бажання, тому що там холодно, не вистачає свіжого повітря і не має жодних умов для тривалого перебування.

«Вже краще пересидіти тривогу у своїй квартирі або у спільному коридорі. Поблизу нашого будинку взагалі немає укриття. За чотири роки війни його ніхто не звів», — говорять мешканці Голосіївського району.

Жахливий стан існуючих сховищ

Люди запевняють, що підвали будинків, які офіційно вважаються укриттями, часто не відповідають жодним стандартам безпеки. Вони без вентиляції, без запасних виходів, без базових умов перебування, а іноді з протіканнями комунікацій та неприємним смородом. У такому місці можна бути щонайбільше пів години, але аж ніяк не 5–6 і більше годин. Саме тому багато киян роблять вибір «залишатися вдома».

«Ми з родиною спускалися до паркінгу біля будинку, який вважається укриттям. Але там знаходяться автомобілі, які з виїжджають та заїжджають до паркінгу незважаючи на тривогу. Від вихлопів важко дихати. Там немає місць для сидіння, відсутній мобільний зв’язок, дуже холодно, особливо взимку. Тому після двох відвідувань на початку війни, ми перестали туди ходити», — ділиться Олександра, мешканка Позняків.

У соціальних мережах люди акцентують увагу на катастрофічному стані та відсутності інфраструктури:

• Нестача нових укриттів: за чотири роки повномасштабної війни в Києві майже не збудовано нових, сучасних схованок.

• Недотримання стандартів: формальні укриття (підвали старих будинків і паркінги) часто не відповідають жодним критеріям безпеки.

• Пріоритети розподілу коштів: на думку людей, влада виділяє кошти на нескінченне перекладання тротуарної плитки та асфальту по місту, в той час, коли безпека людей (зведення або облаштування укриттів) залишається не в пріоритеті.

Думка фахівця: безпека та обов’язок

Експерти констатують, що в укриття все ж таки варто спускатися. І якщо поглянути на ситуацію з точки зору безпеки, то, безсумнівно, перебування людей під час повітряної тривоги у підвалі значно безпечніше, ніж у квартирі багатоквартирного будинку. Але погоджуються, що умови перебування у цих підвалах жахливі.

«Взагалі існує декілька ліній безпеки. Перша — це „правило двох стін“, тобто приміщення, де немає вікон та скла — ванна кімната, вбиральня, кладова чи коридор. Друга лінія безпеки — сходова клітка біля квартири або біля ліфтової шахти. Тут немає вікон і будова стін більш надійна і, відповідно, там безпечніше, ніж у самій квартирі. Третя лінія безпеки — це перший поверх будинку, а найбільш безпечне у підвальному приміщенні», — розповідає ТСН.ua Ігор Молодан, експерт з безпеки та очільник Центру корпоративної безпеки «Автоном Клуб».

Фахівець наголошує, що під час повітряної атаки є велика ймовірність, що вибухом може заблокувати вихід із ванної або квартири.

«Може трапитися по-різному. Були випадки, що люди гинули і в підвальних місцях, коли були прямі попадання в будинок. Але за час війни в підвальних приміщеннях загинуло менше людей, ніж у квартирах. За розрахунками міжнародних експертів, в Україні від російських бомбардувань вже постраждало більше 20 тисяч цивільних осіб. Мова йде про фізичну шкоду — поранення та смерть. Саме тому людям потрібно шукати безпечні місця, незалежно від умов знаходження», — говорить Ігор Молодан.

На додачу експерт додає, що підвальні та напівпідвальні місця значно безпечніші, ніж модульні укриття, які досі так і не з’явилися у Києві, навіть на четвертий рік війни. Їх, нагадаємо, планували встановлювати на завантажених зупинках транспорту та у спальних районах столиці, де зовсім немає укриттів.

«Модульні укриття — це тимчасові захисні споруди. Тобто вони можуть вберегти людей від уламків ракети та попадання „Шахеда“, а від прямого влучення ракети таке укриття не захистить. Тому найнадійніші в умовах війни — це споруди подвійного призначення — станції метро, заглиблені паркінги та підземні переходи. Усі вони більш надійні, ніж підвальні та напівпідвальні приміщення. У разі прямого попадання у таке сховище не буде значних руйнувань і там є два виходи», — зауважує Молодан.

Експерт наголошує, що вибір завжди за людьми. Звісно, що взимку у метро, відверто кажучи, не жарко, а в переході, паркінгу чи у вогкому підвалі будинку і тим більше. Довго там не просидиш. Але якщо люди вирішують залишатися вдома і користуватися «правилами двох стін» — це їхнє рішення.

«Відомо, що „правило двох стін“ не завжди допомагає, особливо коли у будинок влучають два „Шахеди“. Підвальні місця також на сто відсотків не захищають. А врятують лише справжні бомбосховища, достатньо заглиблені паркінги, приміщення підземних ТРЦ та станції метрополітену. Але тут проблема, що такі будови є лише у великих містах — Київ, Харків, Дніпро. Тому більшість українців дотримуються „правил двох стін“, воно хоч і ненадійне, але вже врятувало не одну сотню життів», — констатує експерт.

Питання першочерговості та в яких випадках не боязно заходити

На думку Ігоря Молодана, проблема з укриттями дуже серйозна, їх дійсно не вистачає не тільки в Києві, а й в інших містах та селах України.

За словами експерта, це, ймовірно, пов’язано з тим, що зведення нових схованок — надто дороге задоволення, яке потребує багато часу та значного фінансування. Але додає, що в цьому питанні все залежить від службовців, які приймають рішення і здатні довести його до details-кінця.

«Я живу поблизу Києва — у Петрівській громаді Вишгородського району. І в нашому містечку вже побудували нове укриття для місцевої школи. Ще тривають внутрішні роботи, але у жителів вже є прихисток у разі тривоги. Укриття збудували досить швидко, а фінансували міжнародні партнери. Бомбосховище велике та сучасне, до нього нестрашно зайти», — відмічає експерт.

Яка ціна нового протирадіаційного притулку

Мова йде про нове будівництво протирадіаційного укриття або захисної споруди цивільного захисту для Новопетрівського ліцею.

«Протирадіаційне укриття почали будувати у грудні 2024 року, а термін завершення будівництва — грудень 2025 року. Тобто роботи тривали рік. Вартість будівництва укриття більше 69,5 мільйонів гривень. Воно будувалося за кошти міжнародних партнерів — Королівства Бельгія», — розповів ТСН.ua Родіон Старенький, голова Петрівської сільської ради.

Нове бомбосховище розраховане на 140 осіб. Його загальна площа 482,8 квадратних метрів. Показник захисту укриття: П-4. Це окрема та напівзаглиблена споруда, яка має два входи та два виходи.

Сільський голова повідомляє, що у Петрівській громаді зараз будується ще два протирадіаційних укриття.

«Будувати такі укриття дуже не легко. Наприклад, одне з наших укриттів у два рази більше, ніж те, що ми зараз завершуємо. Ми його почали у 2023 році і процес ще триває. Чому? Тому що були внесені важливі зміни до ДБН (Державні будівельні норми) і нам довелось переробляти проєктно-кошторисну документацію (ПКД). Якщо ПКД ми зробили за місяців 3-4, то його перероблення під нові будівельні норми зайняло цілий рік часу. І це серйозна перешкода з якою ми стикались, тому і не дивно, що процес з будівництва укриттів відбувається повільно навіть у Києві», — пояснює Родіон Старенький.

Сховища у Києві: два новітніх бомбосховища за чотири роки війни

За чотири роки повномасштабної війни у Києві було зведено лише два нових повноцінних протирадіаційних бомбосховища, які розташовані в Оболонському та Дарницькому районах. Усі інші об’єкти цивільного захисту знаходяться на етапі будівництва та ремонту.

Депутат Київради Леонід Ємець пояснює цю ситуацію економічною доцільністю. За його словами, відновлення існуючих укриттів потребує значно менше часу і витрат — процес може тривати місяцями. Натомість, будівництво нового повноцінного бомбосховища є дуже дорогим (від 50 до 100 мільйонів гривень) і тривалим — до року.

Ємець додав, що нові укриття зводять лише там, де немає можливості відремонтувати старі об’єкти чи привести їх до ладу. Крім того, у таких місцях планують встановлювати модульні (пересувні) тимчасові споруди.

«Кабінет Міністрів нарешті затвердив сертифіковані вимоги для таких пересувних укриттів. Вони не є повноцінними, але можуть врятувати людей, коли на голову летять дрони або їх уламки, і громадяни не мають можливості дійти до повноцінного бомбосховища. У такому разі пересувні укриття — це краще, ніж нічого», — відмітив він.

Після появи цих нормативів триває робота щодо встановлення необхідної кількості таких тимчасових споруд у кожному районі столиці.

Хто несе відповідальність за укриття: функції РДА та Київської ради

Депутат роз’яснив розподіл відповідальності за об’єкти цивільного захисту у столиці:

• Районні державні адміністрації (РДА) займаються безпосередньою реалізацією робіт: зведенням нових, відновленням наявних та встановленням тимчасових укриттів.

• Київрада виділяє на ці потреби кошти.

Функції Київради, крім фінансування, зводяться до загального нагляду. Ємець підкреслює, що значно більше інструментів для нагляду за проведенням тендерів та їх якістю мають державні аудиторські та правоохоронні органи, які можуть проводити слідчі дії для виявлення корупційних дій.

«Депутати ж можуть тільки використовувати систему „Прозоро“ та здійснювати візуальний контроль, реагуючи на звернення населення. Саме такий нагляд призвів до відомих скандалів із закупівлею дивного майна (барабанів, овочерізок) у межах ремонтів укриттів», — зазначає депутат.

На думку Леоніда Ємця, ситуація з укриттями у Києві почала покращуватися після гучних скандалів, які виявили корупційні елементи та бездіяльність з боку РДА.

«Було звільнено майже всіх очільників столичних РДА та призначено нових. Можу сказати, що після цього роботи стало більше, і вона якісніша. Райони працюють з різною віддачею, але деякі, наприклад, Оболонський та Печерський, демонструють високий рівень залученості, який варто брати за приклад. Тому, як на мене, ситуація з укриттями не стала ідеальною чи хоча б повністю задовільною, але позитивні зміни є», — підкреслив депутат.

Нецільове витрачання грошей чи пасивність РДА?

Громадяни часто скаржаться, що за чотири роки війни місто витрачає мільярди на асфальтування та укладання доріжок у парках, тоді як на зведення укриттів, особливо в районах без підвальних приміщень, кошти не знаходяться. Як приклади наводять будівництво транспортної розв’язки на Оболоні (1,3 млрд грн) або перекладання асфальту на Харківському шосе (більше 1,2 млрд грн), відмічаючи, що ці роботи могли б почекати закінчення війни, оскільки мова йде про життя та безпеку киян.

Леонід Ємець пояснює, що Київрада виділяла і виділяє кошти на будівництво та ремонт укриттів у повному обсязі, навіть із надлишком. Депутат наголосив, що саме РДА визначають пріоритети для будівництва або ремонту у своїх районах та звертаються до Київради з проханням. За його словами, протягом років війни на всі прохання від РДА кошти були виділені повністю.

Проблема, за словами депутата, полягала у використанні цих коштів районами. Ємець навів приклад, що ще 2-3 роки тому рівень використання виділених деякими районами коштів був менше ніж 10%. Тобто фінансування на укриття було, але ремонти або будівництво не проводилося. Тому, як підкреслює Ємець, порівнювати ситуацію з ремонтом доріг невірно, оскільки фінансування на укриття було виділене. Питання залишається до роботи РДА і того, як вони виконували свої зобов’язання.

Депутат зауважив, що хоча громадяни задають питання до міської влади, місто не призначає голів РДА і не може навіть виписати їм догану. Він навів як приклад випадок, коли після скандалу з барабанами для укриттів керівники підрозділів Дніпровської РДА проігнорували вимогу прийти зі звітом до Київради. Хоча після скандалу керівників звільнили, така поведінка, на думку Ємця, свідчить про повну відірваність окремих інституцій від місцевого самоврядування та безвідповідальність.

«Перша проба» та скільки є укриттів у Києві

У Департаменті муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації (КМДА) підтвердили інформацію про введення в експлуатацію лише одного нового укриття.

Як повідомив виконувач обов’язків директора Департаменту муніципальної безпеки Андрій Касьян, станом на грудень 2025 року у Києві побудовано та взято на облік фонду захисних споруд цивільного захисту (ЗСЦЗ) споруду подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття в Оболонському районі. Цей об’єкт отримав назву «Перша Ластівка» від назви початкової школи, де його збудовано.

За інформацією Оболонської РДА, будівництво цього об’єкта фонду ЗСЦЗ було профінансовано на суму 19 944 700 грн у межах програми соціально-економічного розвитку Києва на 2024–2026 роки. При цьому Касьян уточнив, що Департамент не є головним розпорядником коштів міського бюджету на будівництво таких об’єктів.

Чисельність об’єктів фонду ЦЗНС за адміністративними одиницями

На запит щодо чисельності офіційних укриттів у столиці та їхньої здатності вмістити мешканців, посадовець надав статистичні дані.

Станом на 30 грудня 2025 року, відповідно до інформаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту», загальна кількість об’єктів фонду ЗСЦЗ по районах Києва становить:

1. Дарницький район — 589 об’єктів

2. Дніпровський район — 536 об’єктів

3. Святошинський район — 529 об’єктів

4. Солом’янський район — 493 об’єкти

5. Голосіївський район — 484 об’єкти

6. Оболонський район — 445 об’єктів

7. Шевченківський район — 377 об’єктів

8. Печерський район — 337 об’єктів

9. Деснянський район — 287 об’єктів

10. Подільський район — 276 об’єктів

Чи вистачає схованок на всіх жителів Києва: відомості КМДА

За інформацією, наданою районними державними адміністраціями (РДА), сукупна місткість фонду захисних споруд цивільного захисту в районах виглядає так:

• Печерський район вміщає 242 588 осіб, що забезпечує укриття на 148,2% населення району.

• Дарницький район вміщає 483 007 осіб, що забезпечує укриття на 138,99% населення району.

• Святошинський район вміщає 396 796 осіб, що забезпечує укриття на 107% населення району.

• Солом’янський район вміщає 331 853 осіб, що забезпечує укриття на 101,97% населення району.

• Голосіївський район вміщає 327 772 особи, що забезпечує укриття на 100% населення району.

• Дніпровський район вміщає 338 161 особу, що забезпечує укриття для 95% населення району.

• Шевченківський район вміщає 184 711 осіб, що забезпечує укриття на 87,9% населення району.

• Подільський район вміщає 169 000 осіб, що забезпечує укриття для 82% населення району.

• Оболонський район вміщає 233 313 осіб, що забезпечує укриття для 75% населення району.

• Деснянський район вміщає 138 915 осіб, що забезпечує укриття лише для 40,1% населення району.

Андрій Касьян зауважив, що облік ведеться на основі інформації, наданої РДА. Згідно з узагальненими даними від районних адміністрацій, загальний фонд ЗСЦЗ Києва здатний вмістити 2 846 116 осіб, що забезпечує укриття 97,6% населення столиці.

Source: Джерело