Слідом за корупційним скандалом із головним психіатром ЗСУ набирає обертів скандал, пов'язаний з арештом низки генералів і командирів Збройних сил України.
ВІДЕО ДНЯ
Усе сталося 20 січня, коли співробітники Державного бюро розслідувань повідомили спершу про затримання двох генералів і одного полковника через травневий прорив вс рф на Харківщині, а потім комбрига 155-ї окремої механізованої бригади «Анна Київська», що «прославилася» масовими самовільними залишеннями частини.
«ФАКТИ» проаналізували, що відомо про затриманих і те, що їм інкримінують, а також що говорять про це.
Кого затримали і що про них відомо
У вівторок, 20 січня, у Telegram-каналі Державного бюро розслідувань з'явилося повідомлення про затримання колишніх командирів оперативно-тактичного угруповання «Харків». Їм інкримінували недбале ставлення до військової служби, що дало змогу військам російської федерації захопити частину території Харківської області в травні 2024 року. Крім території було втрачено особовий склад і озброєння, було зірвано заходи з оборони державного кордону в зоні їхньої відповідальності.
РЕКЛАМА
Затриманими виявилися:
Юрій Галушкін — бригадний генерал, екскомандувач оперативно-тактичного угруповання «Харків»;
РЕКЛАМА
Артур Горбенко — генерал-лейтенант, колишній командир 125-ї бригади територіальної оборони;
Ілля Лапін — полковник, командир 415-го стрілецького батальйону 23-ї механізованої бригади.
РЕКЛАМА
53-річний Юрій Галушкін брав участь у миротворчій операції в Косово у 2000−2001 роках, служив у високомобільних десантних військах України, згодом обіймав посаду заступника і виконував обов'язки командувача цим родом військ. У 2014−2015 роках брав участь в Антитерористичній операції, за що був нагороджений II і III ступенем ордена Богдана Хмельницького. У січні 2022 року став командувачем сил Територіальної оборони, які з 1 січня стали окремим родом військ. Згодом обіймав посади заступника начальника Головного управління правопорядку ЗСУ, ОТУ «Харків», яке очолив 3 квітня 2024 року, за місяць до наступу росіян, і був знятий з посади 11 травня.
2014 рік. Юрій Галушкін допомагає евакуювати пораненого бійця
60-річний Артур Горбенко військову службу розпочав ще в армії СРСР, служив в аеромобільних і механізованих частинах уже ЗСУ, з 2004 до 2014 року проходив службу в Державній прикордонній службі як начальник Західного регіонального управління ДПСУ, звідки й пішов у запас. У 2022-му році повернувся на службу, створював і командував 125-ю бригадою ТрО, а у червні 2024-го залишив свою посаду.
Генерал-лейтенант Артур Горбенко повернувся на службу у 2022 році
Полковник Ілля Лапін воював в АТО начальником штабу 37-го окремого батальйону «Запоріжжя», який був створений спершу як тербатальйон, згодом він став мотопіхотним. У 2022-му полковник створив аналогічний підрозділ — 415-й окремий батальйон, також із мешканців Запоріжжя, і став його командиром.
Полковник Ілля Лапін
За годину, після повідомлення про затримання Юрія Галушкіна, Артура Горбенка та Іллі Лапіна, у ДБР відзвітували про затримання командира 155-ї бригади «Анна Київська», за невиконання своїх обов'язків, зокрема ігнорування численних фактів дезертирства.
Про командира 155-ї бригади полковника Дмитра Рюмшина відомо, що він також брав участь в АТО, з початком російського вторгнення очолив 231-й окремий батальйон у 128-й бригаді ТрО. У березні-лютому 2024 року був в. о. командира 47-ї механізованої бригади, а в травні став командиром 155-ї бригади «Анна Київська», командував нею до початку грудня, коли його було знято з посади.
У 128-й окремій бригаді ТрО «Дике Поле» виступили на підтримку свого колишнього командира Дмитра Рюмшина
У чому звинувачують
ДБР звинувачує Юрія Галушкіна в тому, що він визначив позиції оборони для 125-ї бригади ТрО, які не відповідали її бойовим можливостям, до того ж він мав інші підрозділи, що могли посилити ці позиції, не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника, недостатньо контролював організацію підготовки та ведення оборонних дій, не здійснив вчасно маневр силами та засобами угруповання, не організував підтримку підрозділів бригади артилерією та повітряними силами.
Артуру Горбенку закидають те, що він недооцінив можливості противника для наступу в районі оборони бригади, неадекватно реагував на нарощування ворогом бойових потенціалів і загроз, не забезпечив облаштування позицій бойової охорони, не вживав заходів щодо укомплектування бригади. Також визначав завищені бойові завдання батальйонами, не організував належне обладнання опорних пунктів, інженерних загороджень, не попередив підлеглих про можливий наступ ворога, хоча мав такі дані, а вже в бою не організував належну вогневу підтримку підрозділів бригади артилерією, не забезпечив дієвого застосування резервів бригади, взаємодії бригади з іншими підрозділами.
Іллю Лапіна ДБР звинувачує в тому, що він не організував оборону в населених пунктах Стрілка, Красне, Липці та Слобожанське, під час відбиття наступу противника не доповів старшому командиру про результати оборонного бою, не вжив заходів до припинення самовільного відходу військовослужбовців батальйону, проігнорував і не виконав розпорядження командира бригади щодо відновлення втрачених позицій.
Дмитру Рюмшину закидають те, що він не реагував на правопорушення в його підрозділі, зокрема на самовільне залишення військової частини (СЗЧ) його бійцями, навмисно не виконував інших дій, покладених на нього службовими обов'язками. Зокрема, протягом 2024 року він не направив до органів досудового розслідування жодного повідомлення щодо підлеглих військовослужбовців, які вчинили кримінальні правопорушення. Маючи інформацію про СЗЧ у його бригаді всупереч вимогам закону, не інформував органи досудового розслідування про виявлені факти.
Імовірно, це тільки частина підозр до офіцерів ЗСУ, оскільки 22 січня Юрія Галушкіна, за якого внесли заставу в 5 млн грн і випустили із СІЗО, було знову затримано ДБР. Слідчі заявили про нові факти провини генерала. Зокрема, генералу закидають те, що він проігнорував наявні розвіддані, оцінив наступ росіян на даній ділянці «як малоймовірний» і, відповідно, віддавав накази та розпорядження підлеглим, які не відповідали реальній обстановці, що призвело до трагічних подій на лінії фронту.
«Коли починається війна — кличуть Солдата і Бога. Коли закінчується — про Бога забувають, Солдата судять»
У суспільстві до того, що сталося, поставилися більш ніж неоднозначно, і чимало відомих громадських активістів висловилися радше на користь затриманих.
Так, генерал поліції третього рангу Євген Жуков («Маршал») назвав судилище над генералами неприйнятним: «Справу ведуть цивільні люди, які не знають, чим відрізняється марш від рейду або командир роти від командира батареї»…
«Війна — це „театр бойових дій“ зі своїми недоліками і досягненнями, це виверти і маневри, це рішення і дії, що приносять або успіх, або невдачу. І ці успіхи чи невдачі залежать від комплексу дій і процесів, а не від однієї людини, як у цьому випадку, призначеної за місяць до подій у Харківській області. Коли починається війна — кличуть Солдата і Бога. Коли закінчується — про Бога забувають, Солдата судять», — з жалем констатує Євген Жуков.
За словами активіста Сергія Марченка, судити командирів за невдалу оборону або за те, що їхні бійці залишили позиції, те саме, що судити лікаря після кожної невдалої операції.
«Якщо для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити і тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин», — пише Марченко.
Колишній нардеп і блогер Карл Волох наголосив, що якщо вже ДБР звинувачує Юрія Галушкіна в ігноруванні розвідданих, то як тоді бути з членами РНБО (окрім головкому ЗСУ Залужного і тодішнього міністра оборони Рєзнікова), які відмовилися запроваджувати воєнний стан у країні 22 лютого 2022-го. Або керівництва партії та депутатської фракції, які відмовилися ставити на голосування дофінансування армії перед найбільшим великомасштабним вторгненням — незважаючи на наполягання опозиції. Або Верховного головнокомандувача, який видав Укази про застосування Збройних сил України та мобілізацію вже після ракетних обстрілів Києва.
Журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва дивується, що бойовим генералам ставлять у провину втрату частини Харківщини, але ніхто не говорить про скандали з оборонними спорудами регіону, і що за погану підготовку до оборони не несуть відповідальності посадовці Харківської обласної військової держадміністрації та Міноборони.
Про ситуацію зі 155-ю бригадою раніше висловився екскомандувач ОТУ «Харків» Михайло Драпатий, який зупинив російський наступ у травні 2024 року. За його словами, ситуація виявилася багато в чому унікальною, оскільки формування бригади відбувалося за участю іноземних держав, і «все передбачити було неможливо». Самого ж комбрига заарештували із заставою в 90 млн грн.
Зі свого боку бригадний генерал ЗСУ Сергій Собко, коментуючи у Фейсбуці ситуацію із затриманням високопоставлених офіцерів, заявив, що в умовах війни треба працювати над помилками, а не карати за них.
«Під час війни навіть найкращі командири припускаються помилок, особливо в умовах дефіциту ресурсів або переваги противника в чисельності. Помилки потрібно аналізувати, але покарання за них не повинно руйнувати армію», — вважає Сергій Собко.
Раніше «ФАКТИ» публікували точку зору колишнього військовослужбовця та ексгенпрокурора Юрія Луценка про те, чому в Україні почалися показові посадки військових.
