У нинішньому листопаді ще відносно тепло і не віриться, що ми стоїмо на порозі зими. Як вважали в давнину, саме з 21 числа поступово зима і набирає силу. А християнський світ у цей день святкує Введення у Храм Пресвятої Богородиці — одне з числа дванадцяти великих свят. Воно присвячене певній події: батьки Діви Марії привели дівчинку в Єрусалимський храм, де вона присвятила своє життя Богу. Свято зародилося ще в V ст., з ІХ ст., його підтримала східна церква, наприкінці XIV ст. — західна, а у XV ст. воно розповсюдилось в Європі.
ВІДЕО ДНЯ
В давнину в українському побуті виникли традиції, які підтримувались роками, певні звичаї передавались від покоління до покоління і тримались на певній життєвій мудрості людей. В народі Введення назвали ще Третьою Пречистою. Якими обрядами цікаве це свято, які вірування з ним пов’язані, яких засторог притримувались, розповіла «ФАКТАМ» Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (у Пирогові).
Історія свята Третьої Пречистої
– Введення до храму Пресвятої Богородиці — третє з річного циклу Богородичних свят, які присвячені вшануванню Діви Марії, — пояснює Ніна Главацька. — Свято пов'язане з подією, про яку розповідає апокрифічне Протоєвангеліє від Якова: батьки Богородиці, святий Яким і свята Анна, виконуючи обітницю посвятити свою дитину Богу, у трирічному віці привели свою доньку Марію в Єрусалимський храм. Там вона перебувала до 12 років — до свого заручення з праведним Йосипом.
РЕКЛАМА
«Введення Марії у храм». Тіціан
В народі це свято називають Третьою Пречистою. З переходом ПЦУ на новоюліанський календар воно припадає на 21 листопада. Введення називали «воротами, що ведуть у зиму», тож приказували: «Третя Пречиста землю снігом укриває». Хліборобський рік вже завершився: до Введення всі роботи, пов’язані з обробкою землі, мали бути завершені. Для землеробів починався час відносного відпочинку. Тож казали: «Введення прийде, свят наведе». Введенням завершується осінній сезон свят і починається зимовий.
Це свято ще звуть «ВИдінням». Як і у випадку з іншими великими річними святами, Введення пов'язувалося з культом померлих. М. Грушевський писав про це так: «На цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому свято називається Видінням (за народною етимологією, „Введіння“ — „видіння“: душа дивиться на своє тіло» (М. Грушевський, «Іст. Укр. Літер.», І, 145). Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачем білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях, щоб не придушити душу. Хто це робив, «тим під час жнив гроза влучить в копи».
РЕКЛАМА
Традиції святкування в Україні
Для українців цей день багатий цікавими давніми звичаями та обрядами, головною метою яких було прикликати добробут та багатство на майбутній хліборобський рік. Тому і виникли різні вірування, які ставали традицією.
РЕКЛАМА
Так, зі святом пов’язувалася традиція «полазників». Той, хто цього дня першим зайде до хати, той і був «полазником» на новий господарський рік — людиною, яка приносить добро чи лихо. Бажаним гостем вважався молодий хлопець, а от візит жінки віщував негаразди. І. Франко так писав про це вірування: «Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того ж зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде стара, немічна, бідна людина, а особливо літня жінка — добра не жди, це злий знак».
Недоброю ознакою також було приходити за позичкою. Тому господині намагалися не впускати до хати небажаного гостя, перед ним зачиняли двері.
Аналогічна традиція «полазників» існувала на Різдво та Новий рік. Але на відміну від різдвяно-новорічних свят, з якими пов’язані традиції колядування та засівання, щодо Введення етнографи не наводять згадок про спеціальні візити хлопців та молодих чоловіків. Насправді багато людей взагалі остерігалися цього дня ходити до інших осель, щоб у разі чого їх не звинуватили, що біду принесли.
А господар обійстя теж намагався себе підстрахувати, тому вставав раніше, обходив садибу і заходив до хати, щоб таким чином стати «першим гостем». Заходячи, виголошував побажання: «Дай, Боже, добрий день, щоби худібонька здорова була, і я з тобою, моєю жоною і діточками». Крім господаря, на роль бажаного «полазника» підходив і хтось інший, але чоловічої статі. На нього покладали особливі сподівання: За народними уявленнями, бажаний «полазник» приносив щастя, здоров’я родині, багатство на увесь рік, щедрість ниви, щасливий шлюб, вдалі пологи, приплід у господарстві тощо. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю.
Обряди Третьої Пречистої
– В народному побуті існувало багато обрядів, — продовжує Ніна Главацька. — Так, у східних регіонах України на Введення освячували воду, вірячи, що через неї на людей зійде благословення від Пресвятої Діви. Воду набирали лише в певному місці (там, де сходяться воєдино три джерела). Потім її освячували полум'ям — «перепускали» воду через вогонь — і вживали проти хвороб, від зурочення, використовували для худоби, любовних приворотів, ворожіння. У деяких регіонах воду освячували ще звечора.
Цього дня господині проводили обряди для збільшення надоїв молока та захисту худоби від хвороб. На Лемківщині, наприклад, зранку господині виводили з хліва першими або теличку, або бичка, давали їм воду та хліб, посипали льняним насінням: «щоб добре велася худоба». Вим’я намазували маслом: «щоб давало багато жирного молока». Ще варили спеціальний кисіль, щоб те молоко було смачне. Корів дуже пильнували, бо вважалося, що цього дня відьми сідали на кочергу й летіли відбирати молоко.
Якщо цього дня був сніг, то дівчата обов'язково вмивали ним обличчя, а потім витирали рушником червоного кольору. Вірили, що тоді шкіра буде білою, чистою, з рум'янцем.
В цьому році вже почався Пилипівський, або Різдвяний піст (у християн східного обряду з 15 листопада і триватиме 40 днів). Під час посту віряни готують себе до Різдва Христового духовними зусиллями та обмежуючи споживання певної їжі. Обмеження не розповсюджується на вагітних жінок, людей, які важко працюють, хворих. Святкування Третьої Пречистої зазвичай родина розпочинала з відвідування церкви. Віряни молилися й просили Божого благословення для дітей, бездітні пари просили про дарування потомства та щасливу долю для дитини, незаміжні дівчата зверталися до Богоматері з проханням про гарний шлюб. Після літургії вся родина відправлялася додому до святкового столу. Під час посту на столі зазвичай були пісні страви. Святкові послаблення дозволяли рибу, олію, солодкі та солоні пироги.
Погодні прикмети
Обов’язково на Введення люди придивлялися до погодних прикмет, адже землеробам важливим було, на які природні умови сподіватись в майбутньому хліборобському році.
- Якщо на Введення морозно, то й усі зимові свята з морозом, як тепло — усі свята з теплом.
- В народі казали, що з Введення зима на ноги стає, це ворота зими, введенські морози рукавиці на чоловіка надягають, холоднечу встановлюють, зиму на розум наставляють.
- Іній на деревах у цей день обіцяв багатий урожай вівса.
- Якщо горобець на Введення води «нап'ється», то на Юрія (23 квітня за новим стилем) віл напасеться. Тобто, скільки води на Третю Пречисту, стільки весною буде трави.
- Як на Введення вода, то в літі — молоко.
- Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.
- Як на Введення ляже глибока зима, то готуй для врожаю глибокі закрома.
- Вважалося, якщо на Введення вітряно, то зима буде з хуртовинами, а на жнива дощитиме і гарно вродить просо.
Дівочі ворожіння
Якщо господарі свої бажання пов’язували з майбутнім врожаєм, який обумовлював добробут родини, то незаміжні дівчата мріяли про заміжжя. На Введення вони ворожили на нареченого, проводили ритуали, щоб побачити уві сні судженого чи місце, в яке вони потраплять після весілля. Лягаючи спати, казали: «Введення, введи мене у той дім, де я буду вік доживати». У східній Україні дівчата давали випити воду, освячену проти Введення, вподобаним юнакам. Вони вірили, що з водою зійде благословення святої — сама Богородиця благословить пару і в майбутньому році вони стануть чоловіком і дружиною.
Заборони на Третю Пречисту
На Третю Пречисту діяв ряд заборон. Не можна готувати скоромні страви — з м'яса, молочних продуктів і яєць (скорочене меню під час Різдвяного посту діє до 24 грудня).
- Люди намагалися нічого не позичати й не давати в борг, бо свято вірили: добра з того не буде. Таким чином можна накликати бідність на себе.
- На Введення і після нього (аж до Благовіщення, яке наступить 25 березня) не можна чіпати (копати чи іншим чином порушувати) землю, «бо вона спочиває і на літо сили набирається».
- Від Введення до дев'ятого четверга після Різдва не годиться бити білизну на воді праниками, бо це нашкодить ниві, а в літі накличе бурю на поля.
- З цих самих мотивів треба й коноплі встигнути потерти до Введення. Літні люди застерігали: «Коноплі треба терти до Введення, бо той, хто це робить по Введенні, накликає бурю на поля, а на себе від людей зневагу».
- Не можна виконувати хатню жіночу роботу — шити, прибирати, прати.
- Не можна ображатися, сваритися, засуджувати когось.
- На Третю Пречисту намагались не ходити в гості, щоб у разі чого не подумали, що ви біду принесли.
Нагадаємо про День святого Миколая та традиціях свята, пов’язаних з найпопулярнішим у народі універсальним святим-заступником.
