Модульний культурний простiр завiтав до Львова

Модульний культурний простiр завiтав до Львова

МОТ – Module of Temporality, “Модуль тимчасовостi” – тимчасовий культурний простiр, створений balbek bureau на замовлення команди don’t Take Fake. Простiр, збудований iз 27 металевих контейнерiв-модулiв, вмiстив мультимедiйну експозицiю з творiв 28 художникiв з 10 країн свiту. Проект стартував у Києвi в лютому та зараз подорожує мiстами України.

Це двоповерхова конструкцiя площею 417 кв. м. Модулi можна розiбрати, транспортувати та зiбрати наново за менш нiж 10 днiв. Одночасно в MOT можуть перебувати до 100 людей.
Iсторiя контейнерiв почалася ще у 2012 р. За оригiнальним задумом, конструкцiя мала стати багатофункцiональним простором iз можливiстю релокацiї: спершу артцентром вiд команди Олени Мiнiної Lencom; згодом – пересувної школи, лекторiю, майданчика для вечiрок або навiть приватного житла. Але, на жаль, в тому виглядi проект не був втiлений. Останнi кiлька рокiв споруда чекала свого часу пiд Києвом – i нарештi цей час настав.
Контейнери виготовили на Iллiчiвському судноремонтному заводi спецiально на замовлення. Тобто за прямим призначенням – для зберiгання й перевезення вантажiв – їх ранiше не використовували. Базову геометрiю споруди було зiбрано на виробництвi в Миколаєвi.
Всi контейнери стандартного розмiру, крiм одного унiкального, виготовленого на замовлення. Технiчно, це вже не контейнер, а металева конструкцiя, але створена за тим же принципом.
Дизайн-проект для МОТ створювали фактично з нуля. Концепцiю змiнювали вiдповiдно до побажань команди don’t Take Fake.
Для don’t Take Fake, iнiцiаторiв проекту МОТ, “Модуль тимчасовостi” – це спроба зафiксувати плиннiсть життя та часу в мистецтвi, а також показати його невизначенiсть i водночас пiдтримати бажання в усiх, хто залишається в Українi, продовжувати жити, створювати та виборювати.
Мета МОТ – продемонструвати, що в Українi навiть пiд час вiйни можливi масштабнi культурнi проекти. Одна з цiлей МОТ – допомогти у вiдновленнi мистецьких iнституцiй, якi постраждали внаслiдок росiйської агресiї. Кожен охочий може долучитися до наповнення фонду, придбавши квиток в простiр чи будь-яку рiч у гiфт-сторi, а згодом – роботи митцiв на спецiальному аукцiонi.
Центральна подiя MOT – експозицiя, створена спецiально для цього проекту. На двох поверхах простору представленi полотна, скульптури, iнсталяцiї та аудiовiзуальнi роботи. Куратором виставки став Фабрiс Бусто – французький арткритик, куратор i головний редактор журналу Beaux Arts.
“МОТ – це про те, що навiть посеред суцiльного лиха й колапсу є мiсце для життя”, – коментує Бусто.
“Створюючи музей, присвячений тимчасовостi, ми розмiрковували над архiтектурою як просторово-тимчасовим видом мистецтва. Архiтектори будують не тiльки у тривимiрному просторi; своєрiдним майданчиком виступає також часове сприйняття композицiї глядачем. Щоб вхопити суть часiв вiйни, ми побудували виставковий павiльйон iз мобiльних блокiв – вантажних контейнерiв, якi уособлюють плиннiсть часу та постiйний рух. Нiщо не вiчне – анi наша конструкцiя, анi вiйна, яка рано чи пiзно закiнчиться перемогою України”, – кажуть дизайнери.
По iнформацiї ProfiDOM.com.ua, команда проекту проаналiзувала свiтовий досвiд роботи з громадськими просторами у модульних конструкцiях. Проте бiльшiсть референсiв не стала у пригодi – цi “контейнернi” конструкцiї зазвичай створюють статичними: їх встановлюють на локацiї та бiльше не перевозять. Метою команди був простий у експлуатацiї мобiльний простiр, який було б легко перевозити свiтом.
Основним вiзуальним натхненням стала насамперед архiтектура конструкцiї та матерiали, з якими дизайнери працюють. Скульпторiв, перш нiж вони беруться створювати свою роботу, вчать дослiджувати свiй матерiал: властивостi, iсторiю, те, як його використовують в ту чи ту епоху. Дизайнери вирiшили зробити акцент на металi – його властивостях, походженнi та сенсах, який вiн несе.
“Оскiльки музей вiдкриють пiд час вiйни, ми вирiшили, що буде символiчно використати матерiали пiдприємств, якi найбiльше постраждали вiд росiйської агресiї. Серед них – “Азовсталь” та Металургiйний комбiнат iм. Iллiча, зруйнованi в боях за Марiуполь. Битва за Марiуполь та оборона “Азовсталi” залишаться в iсторiї України та свiту. Попри центральну тему тимчасовостi МОТ, ми прагнули вiддати шану цим подiям та гiгантам української промисловостi. Зрештою при пiдйомi стелi в iнтер’єрi використали металевi швелери виробництва “Азовсталi” та металевi листи з комбiнату iм. Iллiча. Конструкцiя сама собою виразна та має цiкаву пластику фасадiв, тож потреби робити яскравi акценти й додавати щось, крiм айдентики вiд студiї CREVV, не було. Так ми зупинилися на бiлому та сiрому кольорi контейнерiв. З колiрною гамою iнтер’єру логiка схожа: ми хотiли, щоб простiр не перетягував на себе увагу та слугував нейтральним тлом для артоб’єктiв. Максимальний фокус простору – на експозицiї”, – говорять дизайнери.
Команда не перша, хто працює з такими модульними спорудами, але виклики, з якими вона стикнулася на цьому проектi, по-своєму унiкальнi. Кожен квадратний метр простору потребував кастомного рiшення.
Головним викликом роботи стала мобiльнiсть конструкцiї. Щоби будiвля була довговiчною та пiдлягала релокацiї, треба було врахувати багато нюансiв. Наприклад, продумати сходи й пандуси, якi можна було б розiбрати й зiбрати заново, та передбачити стiйкiсть споруди на дiлянках iз бiльшим перепадом висот. Зрештою, пандуси та сходи виготовили з будiвельних риштувань.
Для того, щоб контейнер, частина якого “висить” у повiтрi, витримував заплановане навантаження, конструктори зробили вiдповiдне посилення.
Як правило, музеї та кафе в таких модульних конструкцiях вiдкритi тiльки в теплий сезон або ж працюють там, де тепло й сухо цiлий рiк. Дизайнерам треба було подбати про те, щоб музей витримав київськi морози й опади, тож багато роботи було i з тепло- та гiдроiзоляцiєю.
Систему вентиляцiї довелося розбити на фрагменти до кожного контейнеру: вони працюють автономно, але забезпечують кондицiонування всього об’єму. Автономною зробили й каналiзацiю: пiд контейнерами передбачили резервуари для водовiдведення.
Простiр мiстить декiлька рiзних за розмiром зал. Завдяки невисокiй стелi (яка в окремих модулях не перевищує 2,3 метра) MOT зберiгає певне почуття тиску та дискомфорту – те, що вiдчувають люди, переховуючись в укриттях пiд час повiтряної тривоги. Втiм, щоб високим гостям було зручнiше перемiщатися таким простором, стелю зрештою дещо пiдняли. Для цього вiдрiзали наявну покрiвлю та приварили новi конструктивнi елементи, але такi ж, як у дiйсного контейнера. Таким чином, додана верхня частина контейнера не вiдрiзняється вiд оригiнальної та не видiляється. Висота стелi ще невелика, тож психологiчний ефект зберiгається.
Одна з головних функцiональних фiшок МОТ – модульна пiдлога. Це мобiльна конструкцiя, за допомогою якої можна розширити виставковий простiр на другому поверсi. По периметру модульної пiдлоги є фрагменти, куди люди не заходять, щоб не перешкоджати циркуляцiї повiтря.
Натомiсть основний виставковий простiр – це оупен-спейс з висотою понад 4 метри, який вiдвiдувач не очiкує побачити, коли дивиться на конструкцiю ззовнi.
На першому поверсi розмiщуються рецепцiя, гардероб та гiфт-стор, а також санвузол для вiдвiдувачiв та офiс адмiнiстрацiї простору. Простори для кафе та персоналу, передбаченi дизайн-проектом, МОТ використали пiд виставку. На входi бiля локерiв стоїть охоронець, який пропускає вiдвiдувачiв у виставкову зону.
Експозицiя продовжується i на другому поверсi. Друге свiтло мiж поверхами можна за потреби закрити модульною пiдлогою, створивши додатковий простiр пiд експозицiю або iвенти. На другому поверсi для вiдвiдувачiв також спроектованi три тераси.
Основний матерiал конструкцiї – метал у рiзних варiацiях. З нього виготовленi всi 27 контейнерiв – багато металу використано також в iнтер’єрi.
Для опорядження стiн виставкового простору обрали деревостружкову плиту (ДСП) – бюджетний i простий в експлуатацiї матерiал, який добре пасує до змiнних експозицiй. Стики стiн контейнерiв залишили видимими навмисно, щоб будiвля нагадувала конструктор iз модулiв-контейнерiв. Панелi ДСП змонтованi на рейках – їх можна знiмати та за потреби замiнювати на будь-який iнший матерiал.
Також balbek bureau вперше використали новий для них матерiал – склотекстолiт. Зазвичай вiн використовується в галузях машино- i автомобiлебудування, створення обладнання i рiзних пристроїв, корпусiв i елементiв конструкцiй, труб, але завдяки своїй високiй мiцностi, цiкавiй текстурi та кольору, вiн пiдiйшов для опорядження стiн i стелi в санвузлах.
З огляду на те, що весь фокус має бути на експозицiї, простiр вийшов доволi мiнiмалiстичним. Колiрна гама нейтральна, меблi простi за формою. Конструктив меблiв перегукується з конструктивом самих контейнерiв: за основу взяли вiдкритий каркас iз металевого кутика. Старi крiсла шукали i купляли на olx.
Вiдповiдно до концепцiї, всi меблi в iнтер’єрi об’єднанi єдиним матерiалом – металом. Вiн супроводжує вiдвiдувачiв МОТ впродовж всiєї експозицiї. Металевий лист та кутик скрiпленi за допомогою зварювання, що посилює вiдчуття мiцностi та пiдкреслює характер матерiалу.
Меблi навмисно вiдрiзняються формою та висотою. Оскiльки висота стелi невелика, це створює вiзуальний перепад, що робить простiр цiкавiшим.
Полицi з перфорованого кутика можна регулювати за шириною та висотою, як конструктор.
Станом на вересень, простiр вiдвiдав уже три мiста (Київ, Днiпро, Луцьк), а до 8 жовтня працюватиме у Львовi.

Источник

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *