Україна не готова до обов’язкової накопичувальної пенсії – міністр / Depositphotos
Впровадження загальнообов’язкової системи пенсійних накопичень в Україні на даному етапі є завчасним. Фінансовий сектор ще не в змозі результативно вкладати пенсійні капітали, а домінуючим доступним інструментом наразі залишаються державні цінні папери (ОВДП).
Як повідомляє Delo.ua, про це передає “Інтерфакс-Україна” з посиланням на заяву очільника міністерства соціальної політики, сім’ї та солідарності Дениса Улютіна.
Обов’язкова пенсійна система в Україні
У своєму виступі на Київському економічному форумі 16 жовтня, він підкреслив, що на сьогодні єдиним прийнятним способом для інвестування пенсійних заощаджень є державні бонди (ОВДП).
“Ми не можемо просто створити фонд і очікувати, коли можна буде інвестувати, оскільки такі суми будуть знецінюватися”, – акцентував міністр.
Керівник соціального відомства зазначив, що введення другого етапу пенсійної парадигми наразі породжує загрози: внески необхідно буде відразу вкладати, а їхнє вилучення з ЄСВ може викликати додатковий брак у державних ресурсах.
Він показав приклади інших держав, де друга складова пенсійного забезпечення не виправдала покладених надій. У Польщі у 2014 році уряд вилучив бонди з приватних пенсійних інституцій, що фактично стало початком згортання ініціативи. В Угорщині у 2010 році акумуляційний рівень було націоналізовано. У Румунії через обмежені варіанти фінансового ринку значна частина активів другого рівня (приблизно дві третини) розміщена в державних документах, що не сприяє утворенню приватного довгострокового капіталу.
Згідно зі словами міністра, загальнообов’язкові накопичення можливі тільки після розширення фінансових секторів, які мають можливість запропонувати різноманітні механізми, зокрема соціальні та “зелені” облігації, котрі можна застосовувати для забезпечення фінансування інфраструктурних та громадських проєктів.
Засновник та голова інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак, який керував дебатами, представив порівняльні дані щодо розмаху пенсійних заощаджень у світі. З його слів, станом на 2017 рік 25 найбільших пенсійних структур оперували активами на суму близько 42,5 трильйона доларів, в той час як в Україні сума заощаджень у недержавних пенсійних фондах становила лише біля 6 мільярдів гривень.
Козак підкреслив, що імплементація другого ступеня пенсійного забезпечення могла б надати надходження до 100 мільярдів гривень на рік, виходячи з фонду оплати праці в економіці близько 3 трильйонів гривень і показника внеску 2–3%.
“Це вагома сума, але навіть за такого обсягу вона не сформує значного тиску на державний борг, тому що загальний обсяг державних облігацій складає близько 1,8 трильйона гривень”, – зауважив керівник інвестиційної групи “Універ”.
Улютін акцентував увагу на тому, що річний роловер внутрішнього державного боргу України становить близько 520 млрд грн, і близько 70% цих цінних паперів приходиться на державні банки. Він пояснив, що держава по суті розміщує стільки цінних паперів, скільки закриває, виконуючи 100% роловер. З цієї причини потенціал залучення додаткових ресурсів пенсійних фондів обмежений, оскільки це могло б викликати надмірну ліквідність.
“Нам слід поступово знизити ступінь роловеру до приблизно 30%, а можливо і до 21%, що буде означати появу на ринку приблизно 400 млрд грн вільної ліквідності. Питання полягає в тому, чи зможе бізнес результативно її використати”, – резюмував Улютін.
Нагадаємо, за даними на 1 жовтня 2025 року, в Україні нараховується більше 10 мільйонів пенсіонерів, середній розмір пенсії яких становить 6 436 гривень. Пропорція громадян з мінімальними виплатами, до 3 тисяч гривень, за рік скоротилася майже в сім разів – з 25,79% до 3,66%.
