Анастасія Громова
Директор Департаменту стратегії та методології управління людськими ресурсами МХП, експерт програмного комітету «МХП Поруч»
Українські роботодавці в найближчі роки дедалі частіше стикатимуться з новою реальністю: десятки тисяч ветеранів повернуться до цивільного життя. Це фактично нове стратегічне завдання для ринку праці, економіки та самої моделі взаємодії держави, бізнесу та суспільства. І саме бізнес має шанс стати рушієм цієї трансформації, якщо почне робити правильні кроки вже зараз.
Працевлаштування ветеранів — це не квоти, а система
Наразі на рівні Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів обговорюються різні законодавчі ініціативи – щодо того, як стимулювати підприємства до створення робочих місць для ветеранів. Деякі з пропозицій передбачають адміністративний тиск або фінансові санкції. Однак, на мою думку, реальний ефект матимуть інші інструменти – позитивна мотивація, податкові пільги, розробка внутрішніх програм адаптації.
Важливо визнати: не всі підприємства однаково готові до цього, тому нам потрібно діяти зараз. Не після прийняття законів і не після запровадження квот. І участь MHP у нещодавніх відкритих слуханнях у Комітеті з питань законодавчих змін показала, наскільки важливо, щоб компанії не залишалися осторонь у цьому процесі.
Щоб краще зрозуміти, в якому напрямку може рухатися український бізнес, давайте розглянемо досвід низки країн у цьому сегменті.
Програми працевлаштування ветеранів: світовий досвід
Після завершення військових кампаній в Іраку та Афганістані Сполучені Штати побудували комплексну систему підтримки ветеранів — не лише на рівні держав, а й завдяки активній участі приватного сектору. Найуспішнішими прикладами такої співпраці вважаються програми Amazon та JPMorgan Chase, які зробили інтеграцію ветеранів у цивільне життя частиною власної корпоративної стратегії.
У 2024 році Amazon перевиконала свою амбітну мету – найняти 100 000 ветеранів та членів їхніх сімей.
Фінансовий гігант JPMorgan Chase з 2011 року проводить послідовну політику залучення ветеранів: до початку 2025 року понад 18 000 осіб стали співробітниками банку.
Ініціатива «Угода про британських збройних сил» – це платформа для співпраці між державою та бізнесом, де понад 12 400 компаній добровільно зобов’язалися працевлаштовувати ветеранів.
Уряд Канади розробляє Національну стратегію працевлаштування ветеранів, яка включає визначення роботодавця, готового до роботи з ветеранами, як форми офіційного визнання. Критерії включають наставництво, адаптацію кадрової політики, інтерпретацію військового досвіду та гнучкість умов. Станом на середину 2024 року понад 1700 компаній виявили зацікавленість або отримали статус роботодавця, готового до роботи з ветеранами.
Служба в ізраїльській армії вважається шляхом, що триває все життя, тому компанії давно адаптували свої стратегії найму. Випускники підрозділу 8200 та програми Talpiot часто опиняються на посадах у сфері досліджень, розробок та кібербезпеки в таких компаніях, як Check Point, CyberArk та NSO.
У Німеччині Служба сприяння військовослужбовцям (BFD), офіційна структура у складі Збройних сил країни (Бундесверу), пропонує військовослужбовцям підтримку у формі консультування, перепідготовки, навчання та професійної орієнтації як під час служби, так і до 6 років після звільнення. BFD співпрацює з понад 3000 компаніями, включаючи Deutsche Post DHL, Siemens, Volkswagen, Deutsche Bahn та інші, сприяючи військовим стажуванням та першим робочим місцям у цивільних компаніях.
Програма працевлаштування ветеранів уряду Австралії підтримує ветеранів та їхніх партнерів у переході до цивільного життя.
Що може зробити бізнес зараз?
Перший крок – проаналізувати внутрішні ресурси компанії . У кожній організації є сфери, де потрібні компетентні, мотивовані та стресостійкі люди, і саме такими якостями часто володіють ветерани. Варто уважніше придивитися до власної структури та визначити вакансії, які потенційно можна адаптувати до військового досвіду.
Водночас, навчання команд HR є критично важливим. Традиційні підходи до рекрутингу не завжди працюватимуть з ветеранами, які можуть мати інші очікування, інший тип комунікації та потребувати індивідуального підходу. Навчання рекрутерів роботі з цією категорією кандидатів – це інвестиція, яка обов’язково окупиться.
Великі компанії вже почали запускати власні програми перепідготовки (перекваліфікації), не чекаючи держави. І це стратегічно правильно. Ви можете готувати спеціалістів для виконання конкретних завдань, підтримувати людей і водночас зміцнювати їхню лояльність до бренду. Саме це показує наш досвід адаптації внутрішніх робочих процесів для найму ветеранів.
Водночас важливо побудувати інфраструктуру підтримки – юридичні консультації, психологічну допомогу, медичну підтримку. Це не благодійність, а справжні інструменти адаптації. Коли ветеран бачить, що про нього піклуються, він працює з максимальною віддачею.
Залучення ветеранів як координаторів адаптації також виявляється ефективним. Принцип «рівний рівному» вже використовується кількома компаніями, що допомагає подолати бар'єри недовіри, забезпечуючи комфортну інтеграцію нових співробітників.
Чи може військовий досвід бути актуальним та цінним для цивільних компаній?
Військовий досвід використовується в багатьох країнах, зі зростаючим акцентом на «переносні навички». Більшість ветеранів мають унікальний набір компетенцій, які користуються попитом у різних секторах економіки.
Наприклад, управління підрозділом можна легко трансформувати в управління командою та проектами. Робота під тиском стає цінною навичкою для кризового менеджменту. Системне мислення знаходить застосування в бізнес-аналітиці та логістиці. Комунікативні навички, розвинені у військовій справі, добре працюють у продажах та підтримці клієнтів, а здатність приймати рішення в умовах невизначеності робить ветеранів ідеальними кандидатами на стратегічні ролі, стартапи та антикризові посади.
Військова дисципліна та пунктуальність перетворюються на операційну ефективність. Технічна підготовка в галузі зв'язку, ІТ та безпеки відкриває двері до посад у DevOps, кібербезпеці та системному адмініструванні. Досвід технологічних компаній особливо показовий: IBM, Cisco та Microsoft створили окремі навчальні програми для ветеранів з кібербезпеки, ІТ-підтримки та хмарної інженерії, зазначаючи, що ветерани швидше вивчають нові технології та ефективніше працюють у стресових ситуаціях — навички, які є критично важливими для ІТ-індустрії.
Не менш важливими є особисті якості ветеранів. Їхні звички працювати в команді з високим рівнем взаємозалежності роблять їх ідеальними для командної роботи у відділах маркетингу, досліджень та розробок та обслуговування. Зрештою, їхній місійно-орієнтований підхід природно узгоджується з досягненням ключових показників ефективності (KPI) у бізнесі.
Крім того, ветерани демонструють високу корпоративну лояльність – багато з них довго залишаються в одній структурі та не схильні постійно міняти роботу.
Дослідження CNAS «Вперед і вгору: розуміння утримання ветеранів та їхньої ефективності на робочому місці» показало, що коли ветерани знаходять роботу, яка їх задовольняє, рівень їх утримання вищий, ніж у не-ветеранів. Понад 90% опитаних керівників стверджують, що ветерани просуваються по службі швидше, ніж їхні колеги-не-ветерани, 68% кажуть, що ветерани працюють краще або набагато краще, ніж не-ветерани, і понад 75% кажуть, що ветеранами легше керувати.
Згідно з дослідженням Deloitte, 72% компаній, які наймають ветеранів, вважають їх перевагою.
Ні штрафам. Так стимулам.
Зараз важливо, щоб український бізнес чітко заявив: компанії готові брати участь у вирішенні ветеранського питання, але через стимули, а не через примус. Серед пропозицій, що обговорюються, – податкові пільги за добровільне працевлаштування певного відсотка ветеранів, спрощення процедур через цифрові сервіси («Дія», державні реєстри), зменшення внеску на соціальне страхування для ветеранів у перші місяці роботи тощо.
Такі інструменти будуть справді ефективними, оскільки вони мотивують компанії, а не створюють ще одне фінансове навантаження.
Окремий вектор, який може мати сильний вплив, – це розвиток бізнесів, створених ветеранами. І тут велика компанія має свою роль: наставництво, контракти, логістика, експорт, спільні проекти. Це ще одна форма соціальної відповідальності, яка матиме реальний економічний результат.
Насправді, багато компаній в Україні досі мислять вузько: «військова справа — це не бізнес». Однак наша реальність стала іншою. З нашого досвіду роботи з ветеранами можу точно сказати, що бізнес має шанс отримати мотивованих працівників, збільшити соціальний капітал компанії та закласти фундамент для сильної, відбудованої країни. І саме зараз, до появи зобов’язань та санкцій, українські компанії мають найкраще становище для стратегічних дій.
