itemprop=”image” itemscope itemtype=”https://schema.org/ImageObject” rel=”nofollow”>
СтаттіІндустріяекспорт сталіРоздрукувати 5730 Липня 2026
Чому Єврокомісія зачиняє двері для української сталі Читайте на русскомRead in EnglishІгор Воронцов Без послідовної економічної підтримки України з боку ЄС 2026 рік може стати останнім для гірничо-металургійного сектору країни
Україна гостро потребує економічної підтримки на п’ятому році повномасштабної війни. Саме тому ЄС надає Києву військову та макрофінансову допомогу на €90 млрд. На тлі цього рішення Єврокомісії про дискримінаційне квотування імпорту сталі з України та відмову надати звільнення від CBAM здаються недалекоглядними й непослідовними. Вони суперечать політичному курсу офіційного Брюсселя та рекомендаціям Європарламенту. Наслідки вже відчутні, а ситуація погіршується.
Дискримінація важливого політичного союзника
В умовах воєнної кризи металургія утримує економіку України від обвалу. Внесок ГМК у національний ВВП за 2025 рік становив 5,5% з урахуванням усього ланцюжка постачань. На нього припало 15,2% усіх експортних доходів країни, або ж $6,2 млрд. Підприємства гірничо-металургійного комплексу перерахували державі близько $870 млн податків. Для країни, яка воює, це величезна підтримка завдяки внутрішнім резервам, на додачу до зовнішньої допомоги.
Водночас галузь переживає найтяжчі випробування. Сукупно за роки війни виплавка сталі в Україні скоротилася на 65%, до 7,41 млн т. Причини — втрата низки ключових заводів після російської окупації, мобілізація працівників, блокування торговельного судноплавства в Чорному морі через російські атаки.
До війни основні обсяги експортних вантажів відправляли через чорноморські порти. Протягом років війни через логістичні проблеми та високу собівартість ми практично втратили для себе ринки Близького Сходу, Північної Африки й Туреччини. Євросоюз пішов нам назустріч, відкривши свій ринок. Саме з цієї причини частка ЄС у експорті української сталі зросла до 79% у 2025-му. Для порівняння: у 2021 році вона становила 32%, хоча у фізичних обсягах це було в 2–3 рази більше, ніж у 2025 р.
Торгівля сталлю з ЄС набула критично важливого значення. Саме тому відмова Єврокомісії звільнити продукцію українських металургійних заводів з-під дії нового захисного механізму тарифних квот (TRQ) виявилася надзвичайно тяжким ударом для економіки України. За дослідженням GMK Center, втрати експортної виручки сягнуть $1,2 млрд.
Депутати Європарламенту в травні 2026 року під час голосування за новий регламент TRQ зробили чітке застереження: «Становище України як країни-кандидата з особливими проблемами у сфері безпеки (воєнний статус) має бути обов’язково враховано під час розподілу країнних квот». Єврокомісія фактично проігнорувала цю вимогу законодавців.
Виділені індивідуальні квоти для українських постачальників у середньому на 60% нижчі за фактичні обсяги постачання 2025-го. Водночас загальний ліміт безмитного імпорту сталі в ЄС знижено на 46%. Тобто скорочення для України значно перевищує глобальне зниження квот.
Раніше, у 2025-му, Єврокомісія проігнорувала офіційні звернення Києва про відтермінування й тимчасове звільнення українських металургів з-під дії CBAM. У результаті його застосування з 1 січня 2026 року, за оцінками GMK Center, експорт сталі з України втратить $4,7 млрд до 2030-го.
Ситуація у сталевій промисловості України
Наслідки дискриминації уже проявляються. Український виробник безшовних нержавіючих труб «Сентравіс» ухвалив рішення законсервувати майданчик в Ужгороді через скорочення квот на імпорт сталі до ЄС у межах нових TRQ.
За оцінками компанії, чинні обмеження означають втрату 43–47% експорту безшовних неіржавних труб до ЄС. На цю продукцію Україні виділено квоту в 6 524 т, тоді як у 2025 році постачання сягали 11 306 т. Для порівняння: у 2021-му, до початку повномасштабної війни, вони становили 14 194 т.
Найбільший металургійний комбінат України «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 1 січня 2026-го фактично припинив постачання сталі до ЄС через СВАМ. За заявою адміністрації, комбінат втратив європейський ринок, на якому працював останні 3 роки. І вже був змушений скоротити понад 3 400 співробітників.
Група «Метінвест» через СВАМ лише у І кварталі 2026 року втратила європейські замовлення на 240 тис. т напівфабрикатів і сортового прокату, а також на 600 тис. т чавуну. Загалом український експорт довгого прокату за січень–травень 2026 року знизився на 44,1%, до 173,63 тис. т. Це призводить до суттєвого зменшення валютної виручки та бюджетних надходжень.
Проблеми з морською логістикою
Українські металурги фізично не можуть переорієнтувати збут на альтернативні ринки. Причина — погіршення ситуації з безпекою в Чорному морі. За даними відкритих джерел, лише у липні 2026 року під обстріл російських військових потрапили щонайменше 12 цивільних суден, які прямували з портів України.
Серед постраждалих кораблів були й перевізники продукції ГМК. Пошкодження внаслідок атаки російськими дронами зазнав балкер компанії Ferrexpo з 55 тис. т залізорудних окатків на борту, один член екіпажу загинув. Ferrexpo заявила про відсутність можливості відправляти продукцію клієнтам через чорноморський маршрут у найближчому май.
З цієї ж причини Південний ГЗК повідомив про часткове призупинення роботи наприкінці липня. На підприємстві констатують «значне погіршення ситуації з безпекою морської логістики, що пролягає через українські чорноморські порти».
Схожі проблеми фіксувалися у 2023 році, тоді український сталевий експорт упав до історичного мінімуму. Проте проходження морським коридором на той час все ж було відносно захищеним. Відповідно до верифікованих даних Міноборони України та моніторингових груп, за весь 2023 рік у Чорному морі зафіксовано 5–6 випадків прямих вогневих уражень або підривів на мінах торгових суден, що перебували в русі.
Це дає середній показник у 0,4–0,5 шт. атакованих суден на місяць. У 2026 році лише за червень–липень Росія завдала ударів по 28 цивільних кораблях у чорноморському регіоні. Через це судновласники повністю зупинили заходи в Україну.
Пропускна спроможність залізниць не дасть змоги вивезти всі заблоковані експортні вантажі через західний кордон. Але зараз цей напрямок виявився єдино можливим, а ЄС — фактично безальтернативний торговий партнер для України.
Прості й очевидні рішення
За нинішніх умов закриття європейського ринку для української сталі через механізми CBAM і TRQ неминуче призведе до ланцюгового колапсу всієї економіки України. Уряд гарантовано втратить ті $870 млн податків, які у 2025 році сплатили до бюджету підприємства ГМК.
Компенсувати ці недоотримані надходження доведеться коштом зовнішньої макрофінансової допомоги. Тобто це додаткове навантаження ляже на європейських союзників України.
Важливе уточнення. Попри зростання ролі ЄС в експорті української сталі, її частка в європейському імпорті сталі практично не змінилася. У 2021 році — 1,8%, у 2025-му — 1,7%. Квоти і CBAM скорочують присутність української металопродукції на європейському ринку, особливо плоского та довгого прокату, а також напівфабрикатів. Однак попит на них усередині Європи не зникає.
Звільнені ніші миттєво займають інші гравці — виробники з Туреччини та країн Південно-Східної Азії. Це посилює залежність європейської промисловості від нестабільних логістичних ланцюжків, що, зі свого боку, суперечить проголошеній доктрині ЄС щодо стратегічної автономії і диверсифікації ризиків.
ЄС повинен бути політично й економічно зацікавлений у сильній економіці України. Будівництво соціальної і транспортної інфраструктури, енергетичних об’єктів і житла вимагатиме колосального обсягу сталі. Замість того, щоб використовувати українську сталь, інтегровану у європейські ланцюжки доданої вартості, Брюсселю доведеться спрямовувати бюджетні мільярди допомоги Україні на імпорт сталі (переважно турецької та китайської, адже саме вони нарощують імпорт в Україну останні 3 роки). Оскільки на українську металургію без вільного доступу до європейського ринку чекає неминучий крах.
Україна історично виступала гнучким і швидким постачальником сталі, який здатний оперативно закривати локальні дефіцити на ринках Східної та Центральної Європи. Втрата такої логістичної «подушки безпеки» робить європейський ринок більш уразливим до будь-яких транспортних і цінових колапсів у світі.
Однак такого негативного сценарію ще можна уникнути. Для цього ЄК необхідно:
- Виконати резолюцію Європарламенту, створивши недискримінаційні умови для імпорту сталі з України. Статус «країни-кандидата з особливими проблемами у сфері безпеки» дає вичерпні юридичні підстави для тимчасового виключення України з-під дії нового TRQ.
- Активізувати ст. 30.7 регламенту CBAM. Вона дозволяє робити «винятки для третіх країн, якщо на їхній території відбулися руйнівні непередбачувані, виключні та неспровоковані події, що завдали шкоди економіці й інфраструктурі».
Такий раціональний підхід знаходить підтримку в авторитетних європейських експертів. Колишній голова СОТ і екскомісар ЄС із питань торгівлі Паскаль Ламі в інтерв’ю ЗМІ заявив про необхідність звільнити Україну від CBAM.
«CBAM означає, що українці відчують удар по двох своїх основних експортних статтях до Євросоюзу — сталі й електроенергії», — наголосив він.
Ламі запропонував прив’язати виняток для України до конкретних етапів декарбонізації країни в межах прагнення до членства в ЄС.
Усі рішення перебувають виключно в зоні відповідальності Європейської комісії (ЄК), а Європейський парламент висловив свою думку щодо незмінності курсу підтримки економіки України. Дивно, що «брюссельська бюрократія» зачиняє двері перед 2,6 млн т української сталі (експорт 2025-го), водночас залишаючи доступ до свого ринку для понад 3 млн т російської сталевої продукції у наступні 3 роки.
Теги:Ferrexpo, АрселорМіттал Кривий Ріг, ГМК України, експорт сталі, ЄС, Метінвест Читайте нас в соціальних мережах:Наш Телеграм-канал:t.me/gmkcenterСторінка в Фейсбуці:fb.com/GMKCenterNewsПідпишіться на наші новини
