Шкатулки та лотки для прикрас часто й самі є витворами мистецтва. Зокрема, якщо вони створені із порцеляни. Поціновувачі цієї краси кажуть, що такі скриньки та блюдця для прикрас цінні ще й тим, що зберігають приємні спогади, адже часто перстні, сережки, кольє та браслети — це подарунки або покупки, у яких втілені мрії. Та й самі шкатулки та лотки для прикрас здавна вважались чудовим подарунком. І сьогодні це так. Зокрема, цінуються вишукані та витончені порцелянові вінтажні речі.
Сьогодні мова піде про фарфорові лотки та блюдця для прикрас, створені українськими митцями. Чимало з цих робіт сьогодні є раритетами та зберігаються у музейних колекціях.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про лотки та блюдця для ювелірних виробів та біжутерії у творчому доробку вітчизняних фарфористів.
«Часто лотки входять до туалетних наборів, у складі яких також можуть бути флакони, пудрениця, вазочка для квітів»
– Лоток для прикрас — річ дуже зручна у користуванні, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Він призначений для ювелірних виробів та біжутерії. Часто лотки входять до туалетних наборів, у складі яких також можуть бути флакони, пудрениця, вазочка для квітів. Такі комплекти зазвичай розміщують на туалетному столику, і вони є його окрасою. Лоток, створений видатною українською мисткинею Світланою Голембовською з рожевого фарфору — мрія справжніх естетів.
ВІДЕО ДНЯ
С. Голембовська. Лоток для прикрас і косметичного приладдя від туалетного набору. Коростенський ФЗ. 1956
Він має виразні скульптурні «ніжки», завдяки яким виглядає урочисто. Рожевий фарфор зазвичай асоціюється з Чехією, де почав вироблятися з 1811 року. Ця продукція стала візитною карткою чеських виробників. В Україні вироби з рожевого фарфору почали створюватись у другій половині 1950-х років.
Читайте також: «Часом беру у руки самоцвіт — і бачу натяк природи на майбутній сюжет», — майстриня Юлія Котова
РЕКЛАМА
Про нову технологію виробництва рожевого фарфору в Україні у 1957 році сповістив інформаційний бюлетень кращих зразків товарів народного споживання. За два роки до того, у 1955 році, співробітників Київського експериментального кераміко-художнього заводу запросили на німецькі та чеські порцелянові підприємства для вивчення досвіду виготовлення та декорування фарфоро-фаянсових виробів. Виробництво рожевої порцеляни вимагало наявності досконалого знання технології. Такий колір виникав не завдяки використанню рожевої глазурі на білому фарфорі, а фарбуванням в рожевий колір фарфорової маси, яку згодом перекривала прозора глазур. Яскравий букет в центрі лотка Світлани Голембовської підкреслює красу форми цього предмету. Обвідка золотом надає вишуканості та парадності. Думаю, що рожевий фарфор — ідеальний матеріал для створення туалетних наборів.
— Дуже гарно!
— В запасниках Національного музею прикладного мистецтва України є лоток для прикрас та окремі предмети туалетного набору Світлани Голембовської у петриківському розпису народної художниці України, лауреатки Шевченківської премії та премії імені Катерини Білокур Марфи Тимченко. Барвистий декор вражає красою.
РЕКЛАМА
С. Голембовська, М. Тимченко. Туалетний набір. КЕКХЗ. 1956. НМДМУ
«Блюдце для обручок — окраса весільних наборів»
— Хто ще з українських митців створював лотки для прикрас?
– Мініатюрні блюдечка для прикрас створив художник, скульптор, талановитий майстер форми Олександр Сорокін. Творчий шлях митця був пов’язаний з Київським експериментальним кераміко-художнім заводом, у 1948−1955 роках він очолював творчий колектив підприємства. В повоєнні роки Олександр Сорокін сприяв забезпеченню роботи усієї фарфорово-фаянсової галузі, розробляв асортимент виробів для «Укрфарфорфаянсу», створював форми монументальних подарункових ваз, тарелів. Ним було виконано велику кількість столових, чайних, кавових сервізів, наборів різноманітного призначення, скульптур малих форм, сувенірної продукції. Окрему групу в творчому доробку художника становлять мініатюрні пудрениці, шкатулки, флакончики для парфумів, вазочки, штофи, фляги, лікерники, медальйони. У колекції Національного музею декоративного мистецтва України зберігається більше ста творів митця. Блюдця для прикрас Олександра Сорокіна втілюють красу української природи.
О. Сорокін. Мініатюрне блюдечко для прикрас. Київський ЕКХЗ. 1958. НМДМУРЕКЛАМА
— До речі, у творчому доробку Олександра Сорокіна є і порцелянове намисто, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Нині його зразок зберігається у Національному музеї декоративного мистецтва України. Нещодавно ця річ експонувалася на виставці «Біла магія», присвяченій сторіччю Київського експериментального кераміко- художнього заводу.
— Хто ще з українських митців має у творчому доробку блюдечка чи лотки для ювелірних виробів та біжутерії?
— Вазочку для прикрас, форму якої створив Микола Лемпека, розписала Юлія Красна. Робота ніжна та гарна.
М. Лемпека, Ю. Красна. Вазочка для прикрас. Київ. 2012
— Сьогодні блюдце для обручок — важливий елемент весільної церемонії. А чи створювали українські фарфористи такі блюдця?
– Зазвичай вони входили до комплектів. Один із вишуканих -. весільний набір для особливих урочистостей «Солов”їна пісня». Автор форм — Костянтин Олійник, колоритно розписав їх Олександр Шевченко. Канделябр, келихи для наречених, які зазвичай після святкування подружжя залишає на згадку, тарілочка для обручок — такий склад вишуканого набору. Білий колір фарфору підкреслює святкову атмосферу особливої події. Вироби оздоблено рослинним орнаментом та декоровано золотом. Назва набору «Солов'їна пісня» оповідає нам про весну як символ молодості, краси, оновлення, кохання.
К. Олійник, О. Шевченко. Весільний набір «Солов”їна пісня». Коростенський ФЗ. 1985
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з експерткою зі стилю Іриною Бейлі про вінтажні прикраси.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
На фото у заголовку О. Сорокін. Мініатюрне блюдечко для прикрас. Київський ЕКХЗ. 1956. НМДМУ
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
