Через декілька днів після Маковія слідує Преображення Господнє — 6 серпня православна церква відзначає одне з найбільших з числа дванадцяти свят у християнському календарному циклі. В народі знають цей день як Спас (Великий Спас). Вже другий рік його святкують на 13 днів раніше, ніж до того (було 19 серпня). В цей день освячують фрукти і городину, хлібне колосся, так виказуючи подяку Господові за новий врожай.
ВІДЕО ДНЯ
Преображення Господнє — третє велике церковне свято
– Свято Преображення Господнього велике і вважається третім після Різдва та Великодня, — розповідає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. – Воно встановлене в пам’ять про явлення людям божественної природи Ісуса Христа, коли в Галілеї на горі Фавор після молитви апостоли Петро, Іаков та Іоанн побачили дивовижне Преображення Господа. За біблійними переказами, саме там Спаситель дізнався про свою смерть на хресті і воскресіння, раптом постав в новій подобі: обличчя Його просяяло, одяг побілів, заблищав, а голос з неба закликав слухати Сина Божого. Пророки Мойсей і Ілля, що постали поруч, розмовляли з Ісусом про останні Його земні дні. Спустившись з гори, Христос велів народу збирати плоди і освячувати їх. А в православному календарі 6 серпня стало днем Преображення Господнього і Спаса Господа нашого Ісуса Христа, а з IV століття свято є одним із 12 найбільших церковних свят. На горі ж Фавор звели храм на честь Преображення Господнього.
Ікона Преображення Господнього
Нагадаю, що у ХІХ столітті назви серпневих свят відрізнялись в українців і росіян: 1 серпня (Перший Спас) в українців називався Маковея, а в росіян — Медовий Спас; 6 серпня (Другий Спас) в українців — просто Спас, Великий Спас, а в росіян — Яблучний Спас. Та не всюди в Україні свято Спаса відоме під цією назвою. Скажімо, в Межигірському районі Закарпаття його іменують як Преображення. Там не святять ні страв, ні овочів, хоч і святкують досить урочисто, проводять мирування.
РЕКЛАМА
Освячення яблук, меду та хліба на обряд вдячності природі
– Взагалі в народі Спас відзначався як свято врожаю, коли в церкву несли різноманітні дари природи, які дозрівали на той час: яблука, сливи, груші, навіть городину, обжинкові вінки, хліб, мед, продукти бджільництва, — продовжує етнографиня. — До Спаса пасічники пригощали медом сусідів, родичів, кумів, знайомих, сиріт, вдів, немічних — кожному виділяли до свята потроху солодкого продукту.
Освячення зокрема яблук на Спаса чекали з нетерпінням, адже до цього дня їх не їли (особливо це стосувалося жінок, в яких померли діти і дівчат, що залишилися без матерів). Звертали увагу на смак першого вкушеного плоду: як солодкий, то слід чекати вдалого року, а кислий — до неприємностей. Іноді на Спаса освячували лікарське зілля, зокрема васИльки (з них плели віночки, які клали в подушку жінці-покійниці, вішали на труну) та чорнобривці (для купелі немовлят).
Свічка-«Трійця» — оберіг, зроблений з молитвою і любов’ю
– Обов’язково освячували особливі свічки — «Трійці» (схожі на тризуб), які напередодні Спаса виготовляли українські господарі, — нагадує Ніна Главацька. — Перед обрядом господиня вносила в хату зеленосвятське, купальське та маковійське зілля, в яке господар потім загортав першу зроблену свічку. Під час роботи над свічками не можна було пліткувати, зосереджуватися на негараздах, хворобах, сваритися, навіть голосно розмовляти. Саме ці свічки мали бути в кожній родині як обереги від всіляких бід і напастей. Цей витвір, який символізував Бога Отця, Сина і Святого Духа, зберігали після свята під образами. З освяченою у церкві «Трійцею» господар спочатку обходив пасіку, сад, а потім уже направлявся в дім, запрошував родину до столу.
РЕКЛАМА
Після церкви господині наділяли старців, дітей пиріжками, фруктами, бо як не почастувати, то можна не дочекатись процвітання в родині. Тож не залишали без уваги нужденний люд. Бо так повелось: кому догодити на Другий спас, той допоможе впродовж року і тобі.
Традиційно за святковий стіл обов’язково кликали сусідів, родичів, близьких, кумів, щоб розділити освячену трапезу. Освячений обжинковий вінок розміщали посередині столу. Спас припадає на період Успенського посту («спасівки»), який триває від Маковія до свята Успіння Богородиці (15 серпня). Тож господині могли урізноманітити святкове меню. Спочатку ставили на стіл освячені фрукти (могли запивати їх виноградним чи яблучним вином, «щоб садовина родила»), потім пісний борщ, вареники з картоплею, грибами, капустою, квасолею, яблуками, пироги з яблучною або сливовою начинкою, галушки, киселі, пироги (завиванці) з яблуками, коржики з маком і медом, млинці тощо. Вшановуючи городину і садовину, хазяї приказували: «Дай, Боже, щоб і на той рік вродило».
Існує легенда, за якою «спасівка» — продовження Великого посту, для якого Бог призначив спочатку дев’ять тижнів. А святі отці просили скорочення довгого посту, і Бог розділив його на дві частини: весною перед Великоднем сім тижнів і два — перед Успінням (15 серпня). Тож у «спасівку» постяться як у Великий піст. Але суворі правила могли не діяти по відношенню до старих людей, дітей, хворих.
Братчина — день обітниць допомоги й спільної відповідальності
– Здавна на Спаса виконувався обряд «братчина», — продовжує етнографиня. — Це спільний обід між родинами, які хотіли покращити стосунки. За столом кожен учасник давав обіцянку приходити на поміч один одному, допомагати в скруті, навіть брати опіку над дітьми-сиротами. Від цього часу звертались один до одного на «Ви» (як і в кумівстві). На «братчину» один господар приносив іншому бджолиний рій, спільно наглядали за ним і перед Спасом родини ділили мед. Нерідко з «братчиного» вулика розросталася ціла пасіка.
РЕКЛАМА
На Спаса поминали і померлих. За народною міфологією, мерці з'являються на Страсний Четвер, Зелені Свята та Спаса. Так, на Поліссі і Поділлі в ніч перед святом готували ритуальну вечерю — «діди», під час якої згадували померлих, а після вечері запалювали свічку й молилися, страву з ложками залишали на краю печі «дідам» — душам померлих родичів. Після служби божої зазвичай родина йшла на могилки — поминати своїх. В народі вірили, що предки сприяють дозріванню плодів, охороняють ниви, сади і городи.
Зазвичай зі Спасами пов’язаний перехід до осені, помітні перетворення в природі. Тож люди запримітили: щоб зберегти врожай хлібів, треба зібрати зерно до Другого спаса. А під час жнив на полі залишали невеличкі клаптики зернових — «спасову бороду» (також називали «велесовою», або «дідовою бородою»). Ці нескошені рослини могли скрутити, сплести і прикрасити стрічкою — виконувався обряд, подібний до жертвоприношення за отриманий врожай. Часто народні майстри з таких залишків виготовляли «бороду» для дому — на достаток і добробут. На Спаса водилося свяченою водою окропити землю, зорану під озимину.
Народні прикмети та чого не можна на Спаса
Погода впливала на добробут людей, тому уважно придивлялись до прикмет:
– яка погода на Спаса, така й на Покрову (1 жовтня):
– дощ на свято — до сніжної зими і до майбутнього врожаю, як спекотно — січень буде морозним:
– який день Спаса, такою й буде осінь: ясно — осінь суха, дощовий — мокрою:
– багато шпаків на деревах — до холодного січня.
– от Спаса ночі прохолодніші, тому казали: Прийшов Спас, пішло літо від нас", «От і Спас — тримай рукавиці про запас!»
З роками з’явилися деякі прикмети: «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе», «Як на Спаса без дощу, то буде суха осінь», «Багато „антонівки“ — хліб вродить наступного року», «У Спасівку великі вітри — зима буде з віхолами та лютими морозами», «У Спасівку на деревах жовтіє листя — до ранньої осені», «Як прийде Спас, то комарам урветься бас, як прийде Пречиста, забере їх нечиста».
На Спаса виконувався давній обряд, як вважалося, пов’язаний з загальним оздоровленням: рекомендується баня з віничком, розпареним у яблучному відварі.
Як і на інші свята, на Спаса також варто звертати увагу на обмеження: стримувати негативні емоції, важно не працювати, відкласти рукоділля («Хто на Спаса шиє — до кінця днів сльози ллє»), ремонтно-будівельні роботи, працю в саду-городі, не лаятись, гнати погані думки, не ображати тварин, не бажати комусь зла, не проводити магічні ритуали. В цей час вже закінчувалось сезонне купання у водоймах.
Раніше розповідали, чому в Україні Спас не називали яблучним.
