Сльози, роздратування — нормальна реакція на ненормальні обставини: як полтавці відновлюються від масованої атаки «шахедів» | Портал новин про будівництво, дизайн і ремонт

Близько півночі 22 квітня Полтава опинилася під масованим ударом ворожих БпЛА. Росіяни запустили на місто 13 ударних безпілотників. Частина з них була збита силами та засобами ППО. Але внаслідок падіння уламків та прямих влучань сталися численні пожежі та руйнування.

Це була найбільша атака на обласний центр з початку повномасштабної війни. На щастя, без людських жертв.

«ФАКТИ» побували на місці влучань.

«Якщо доведеться померти сьогодні, то щоб одразу, щоб не мучитись»

Вітя — 62-річний засмаглий бородань з одним нижнім зубом — щасливо усміхається:

ВІДЕО ДНЯ

— Моєму домові нічого не загрожує, бо в мене його нема.

Я звернула увагу на цього чоловіка, якому явно не бракує оптимізму, на вулиці Чорновола у Полтаві, неподалік Центрального ринку. З усіх боків чутно було дзвін скляних уламків, які містяни змітали й згрібали біля пошкоджених будівель. Повітря, настояне на запахах весняних квітів, віддавало горілим після пожежі. А біля Віті відчувалося ще й легке амбре. Каже, вчора на сон грядущий прийняв сто грамів.

— Я живу під відкритим небом, отут недалечко від базару, — охоче розповідає чоловік про пережиту вночі атаку ворожих безпілотників. — Прокинувся від гулу «шахедів» над головою. Наша протиповітряна оборона намагалась їх збити, ну, не збила. А тоді як жахнуло! Перший раз, а за ним другий. Я встав, а та сволота як довбоне ще раз — мене аж хитнуло. Аж вуха позакладало. І одразу вогонь. Це, може, метрів двісті було від мене. Подумав: «Якщо мені доведеться сьогодні померти, то щоб одразу, щоб не мучитись і щоб калікою не жити». Краще було б, звісно, аби довбонуло по кремлю, щоб від нього нічого не лишилось.

Оптиміст Вітя

Усе майно Віті вміщається в старому кріслі колісному. На ньому гармидер: кульки з пластиковими пляшками, макулатура, якісь манатки.

— Все своє вожу з собою, — пояснює чоловік. — На місці ночівлі ніколи свого добра не залишаю. Бо ще вкрадуть…

Читайте також: У Полтаві постраждалій від удару росіян родині купили квартиру: що відомо

А на іншому кінці Полтави, у Подільському районі, в районі приватної забудови, розмовляючи з журналістом «Суспільне Полтава», плаче жінка, яка в один момент утратила усе нажите: російський «шахед» вибухнув на її подвір’ї.

— Ми переселенці з Луганської області, — зі сльозами на очах розповідає Олена Корольова. — Більше двадцяти років по чужих квартирах побиралися. А минулого року добрі люди дали нам цей будинок під викуп. Ще не розрахувалися за нього, але його вже нема. Ми з родиною так мріяли зробити своє помешкання затишним… Тепер узагалі лишились даху над головою. Нас тимчасово прийняли знайомі. Як жити далі, не знаю.

Жінка говорить, на момент вибуху нікого вдома не було, а то невідомо, чим це все могло б скінчитися. «Шахед» вибухнув поряд із собачою будкою. Тварина згоріла заживо. А інший собака десь подівся. Вдалося врятувати одного котика. Його відвезли у ветклініку…

Працюють психологиРЕКЛАМА

Від вибухів ховався у власному туалеті

Спілкуватися з потерплими непросто. Більшість з них після пережитого перебувають у стані психологічного шоку, виявляють агресію. Хтось прибирає самотужки засипані склом квартири, балкони, під’їзди. Багато хто стоїть у черзі до розгорнутого поряд штабу цивільного захисту населення Полтавської міськради, де збирають заявки на матеріальне відшкодування. Черги також до намету Червоного Хреста — там можна перекусити бутербродами, випити води чи кави-чаю з печивом.

Запитую у чоловіка старшого віку, який спостерігає за «театром бойових дій», чи не спускався він у бомбосховище в момент атаки «шахедів».

— Та ні, — відповідає. — Куди там було бігти, як воно свистіло й гепало раз за разом? Знаю, неподалік, у Будинку дитячої та юнацької творчості й в Обласному театрі ляльок, є бомбосховища, і доволі надійні — колись заради цікавості заходив туди. Але цієї ночі пересидів небезпеку у власному туалеті.

Втім, багато хто з мешканців багатоповерхівок, прилеглих до епіцентру вибуху на вулиці Юліана Матвійчука в центрі міста, провів усю ніч у цих укриттях.

— У нашому театрі вибито шибки на 17 вікнах, проте рами залишились цілими, — говорить директорка закладу Тетяна Вітряк. — Підвал приміщення став надійним сховищем для десятків містян.

Читайте також: Осиротіли двоє діток-школярів: у Києві від російської ракети у машині згоріло подружжя підприємців з Вінниччини

Психологи — ті люди, яким можна виплеснути всі емоції

А я заходжу до пункту екстреної психологічної допомоги Головного управління ДСНС України в Полтавській області. В ньому якраз працюють психологи з рятувальної служби і з обласного управління Нацполіції.

Євгеній Пушко з ДСНС й Олександра Атахаджаєва з ГУ НП в Полтавській області щойно повернулися з відповідального завдання — дві години поспіль були за няньок чотирьом малолітнім дітям, поки їхня мама прибирала у квартирі, пошкодженій вибухом.

— Там існувала загроза обвалу стелі й мати-одиночка не могла самостійно справитися з проблемою, не наражаючи дітей на небезпеку, — розповідає Євгеній Пушко. — Ми з колегою вивели малечу в двір й розважали, поки жінка наводила лад у житлі.

Психологи Євгеній Пушко з ДСНС та Олександра Атахаджаєва з поліції працюють нянями

А з самого ранку я спускався у бомбосховище Будинку дитячої та юнацької творчості (до речі, був здивований великою кількістю людей, котрі там сьогодні знаходились), де також працював з неповнолітньою дівчинкою — в неї була гостра реакція на стрес.

Згодом, обходячи квартири в будинку, що прилягає до епіцентру влучання, мені трапилася 99-річна бабуся, яка вразила мене своєю активністю. Хоч і була дещо дезорієнтована, зате добре орієнтується в геополітиці й не підбирає слів на адресу російських військових терористів…

— Багато старших людей живуть одні, не мають навіть родичів, яким могли б зателефонувати й розповісти про пережите, — продовжує Олександра Атахаджаєва. — Тому психологи стають для них тими людьми, яким вони можуть виплеснути свої емоції. Наше ж завдання у таких випадках вислухати їх, направити до них представників соціальних служб або взяти за руку й підвести до тих, хто допомагатиме їм далі.

— Зазвичай у стресових ситуаціях, коли люди переживають стан шоку й розгубленості, до нас мало хто звертається, — каже психолог ГУ ДСНС у Полтавській області Юлія Фалєєва. — Ми самі бачимо тих, хто потребує психосоціальної допомоги, й пропонуємо їм свою підтримку. Хоча сьогодні до нас підійшли кілька людей самостійно. Першою була мама восьмирічного хлопчика, якого вона не могла заспокоїти — з переляку той весь час плакав.

На місці прильотів обов’язково працюють психологи

Одна жінка дуже переживала за кота, який утік. Розповідала, що вчора провела сина-військового на передову, і кіт залишився її єдиною рідною душею…

Звернувся також молодий чоловік, який почувався самотнім і покинутим.

Заходив учасник АТО, котрий опинився в цьому районі випадково. Побачене викликало в нього шквал емоцій: лють, обурення. З ним попрацювала психолог з поліції Олександра Кікоть, яка має статус учасника війни. Їм було легше знайти спільну мову.

За словами Юлії Фалєєвої, на місцях прильотів вона з колегами надає екстрену допомогу, яку порівнює з примочкою, що знімає гострий біль, але не лікує в цілому. Основне завдання психологів у таких випадках — обережно порекомендувати спеціалістів, які працюватимуть з ними далі. Зазвичай дають контакти громадської організації «Ментал Хаб» і Центру життєстійкості «Карітас».

Читайте також: Вижити в норі легше з матрацом, подушкою і бутербродом з салом: як волонтерка з Лубен досі закриває базові потреби фронту

Іноді для тих, хто знаходиться у стресовому стані, дуже важливо, щоб хтось підказав їм, що час поїсти, а то й відвів, узявши за руку, до пункту безплатного харчування. Щоб хтось скерував до правників, соціальних служб, які розповіли б їм про те, з чого починати відновлення втрачених документів чи компенсації за зруйноване житло. Чи просто заспокоїв і сказав, що сльози, роздратування, небажання спілкуватися з іншими — це нормальна реакція на ненормальні обставини. Головне — включити потерпілих у реальність, а не питати, чи потрібен їм психолог.

Безплатна фізична сила й домедична допомога з перших хвилин влучання

Часто полтавські психологи спрямовують людей до пункту волонтерської ініціативи «Вільні та незламні». Загалом хлопці й дівчата з цієї організації не чекають звернень, а самі включаються в роботу на місці прильотів буквально з перших хвилин.

— Ми, молоді небайдужі полтавці, об’єдналися заради спасіння людей з початку повномасштабної війни, — розповідає директор, засновник та координатор фонду Денис Кляп. — Наразі нас 53 людини. Ми всі володіємо знаннями з тактичної медицини й надання першої психологічної допомоги. Як тільки виникає необхідність, я пишу в чаті, куди і скільки людей потрібно. На місці події перш за все виявляємо потерпілих, до приїзду бригад «швидких» надаємо їм першу медичну допомогу. Далі починаємо займатися усуненням наслідків прильотів: розбираємо завали, виносимо сміття з прохідних зон, перевіряємо пошкоджені квартири чи інші приміщення, затягуємо вікна плівками, забиваємо їх OSB-плитами, ремонтуємо перекошені двері… Тобто робимо все, аби потерпілі мали можливість на перших порах, доки не надійде державна та міжнародна допомога, жити в більш-менш нормальних умовах. Насамперед приділяємо увагу маломобільним людям, людям похилого віку, одиноким.

Команда «Вільні та незламні» за роботою

— Де ви берете будівельні матеріали?

— У нас склалася гарна взаємодія з гуманітарною місією «Проліска», Червоним Хрестом, міською радою. Вони видають будматеріали, а ми — це фізична сила.

— Інструменти з дому приносите?

— На початку нашої діяльності це було чи не найбільшою проблемою, адже ми починали, як кажуть, з голими руками, на які могли вдягнути хіба що робочі рукавиці. Але поступово за рахунок партнерів і донатів небайдужих людей придбали все необхідне.

У цей момент до намету зайшов вимазаний пилом жвавий хлопчина й заявив, що йому терміново потрібна драбина, щоб забити вікно OSB-плитою на першому поверсі.

— Назар, — представився на моє прохання. — Приїхав із села в Решетилівському районі, як тільки дізнався, що тут працюють наші. Але багато розмовляти з вами не можу. Там мої товариші чекають, що я принесу драбину…

Розумію. На цій фразі інтерв’ю з Назаром закінчилось, навіть не почавшись.

Читайте також: «Я йшов повз спалені машини і думав про те, що треба вижити»: житель Сумщини здолав важкий шлях, щоби вивезти зі зруйнованого села своїх собак

Нуль військових об’єктів, сотні вибитих вікон

За офіційними даними Полтавської міської Ради, внаслідок повітряної атаки на ранок 24 квітня зафіксовано пошкодження у 4-х закладах освіти, в 1 нововиявленому об'єкті культурної спадщини, в 31-му багатоквартирному й 89-и приватних будинках. Пошкоджено 788 вікон, абсолютна більшість яких — у домогосподарствах.

Щонайменше 4 будинки не придатні для проживання, один зруйновано. Міська влада пообіцяла надати допомогу на оренду житла для відселених сімей.

Серед будівель, які потребують ремонту — магазини, офісні центри, складські приміщення цивільних підприємств, Обласний театр ляльок, фасад Центрального ринку.

Зруйнований офісний центр

За моїми спостереженнями, більшість винесених вибуховою хвилею вікон були дерев’яними. Пластикові постраждали менше.

Шестеро людей отримали поранення різного ступеня. Троє відмовились від медичної допомоги. Один чоловік знаходиться в реанімації.

— Хворого доставили до нас у тяжкому стані, з політравмою. Ми діагностували в нього закриту черепно-мозкова травму з крововиливом, травму очей, лицевого черепа, грудної клітини, післятравматичний пульмоніт. Чоловік прооперований мультидисциплінарною командою. Нині пацієнт у свідомості, розмовляє. Його стан стабільний, іде на поправку, — розповів завідувач відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні Валентин Білий.

У цю ж лікарню був доставлений і брат чоловіка з осколковими пораненнями. «Шахед» влучив у їхній будинок.

Спілкуватися з потерпілими непросто

Отож, терористи цілили у мирне населення — жодного військового об’єкта не вражено. Зате підпалили історичну будівлю по вулиці Юліана Матвійчука, в якій знаходиться Управління державної міграційної служби. Колись давно, на початку 70-х років минулого століття, це була казарма внутрішніх військ, потім там розміщувався відділ віз і реєстрацій обласного УМВД.