itemprop=”image” itemscope itemtype=”https://schema.org/ImageObject” rel=”nofollow”>
СтаттіІндустріяторгівляРоздрукувати 7106 Серпня 2026
ЗВТ із Туреччиною: що зміниться для української металопродукції Читайте на русскомRead in EnglishЮрій Григоренко Безмитний доступ на турецький ринок передбачено лише для невеликого обсягу українського сталевого експорту
Верховна Рада ратифікувала Угоду про зону вільної торгівлі з Туреччиною, підписану ще до повномасштабного вторгнення. Уряд і Мінекономіки прогнозують приріст ВВП, тоді як представники бізнесу й народні депутати попереджають про ризики для внутрішнього ринку. Що зміниться для українських виробників сталі, з’ясовував GMK Center.
Верховна Рада 14 липня ратифікувала Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і Туреччиною, підписану напередодні повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Туреччина ратифікувала угоду ще у серпні 2024-го. Документ набуде чинності після завершення внутрішньодержавних процедур та обміну ратифікаційними грамотами між сторонами.
Після набрання Угодою чинності Україна отримає:
На відміну від офіційного оптимізму, дослідження Федерації роботодавців України показало, що умови ЗВТ є непаритетними для України, оскільки структура двосторонньої торгівлі складається не на користь української економіки. Так, Туреччина експортує до України переважно продукцію з високою доданою вартістю, тоді як український експорт дедалі більше концентрується на сировині та продукції первинної переробки. Дослідження засвідчило, що конкурентоспроможність турецьких виробників є результатом багаторічної державної промислової політики.
Багато галузей української економіки ризикують втратити певну частку внутрішнього ринку через наплив турецької продукції. За словами заступника голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського, найбільше це стосується легкої промисловості, виробництва транспортних засобів, цементу, добрив, будматеріалів, ліфтів, електрообладнання, дорожнього обладнання, господарських товарів тощо.
«Щодо більшості товарів ми знижуємо мито до нуля, тоді як Туреччина лише незначно зменшує ввізні мита, зберігаючи незрівнянно вищий рівень митного захисту. Водночас вона володіє незрівнянно ширшим набором інструментів промислової політики. Українські виробники не мають і десятої частини такої підтримки. Не кажучи вже про шкоду від війни», — наголошує парламентарій.
Оцінки впливу Угоди про ЗВТ на українську економіку суттєво різняться. На думку Мінекономіки, вона щорічно забезпечуватиме приріст ВВП на 2,2% і доходів домогосподарств на 2,6%, а Дмитро Кисилевський, навпаки, вважає, що її укладення коштуватиме Україні зниження ВВП на 1,5% у середньостроковій перспективі.
Вплив на металургію
Для українського металу Туреччина впроваджує нульове мито на 510 із 840 металургійних товарів. Ще на 130 встановлено часткове зменшення мита. Для 167 товарів металургії надано квоти щонайменше на 411 тис. т.
«Металургійна продукція загалом слабко охоплена угодою про ЗВТ із Туреччиною: безмитний доступ до турецького ринку передбачено лише для незначного обсягу української металопродукції, тому реалізація угоди не матиме суттєвого впливу на український металургійний експорт», — зазначив у коментарі GMK Center Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».
У Туреччині доволі високі MFN-ставки (за режимом найбільшого сприяння) для імпорту сталі. Наприклад, для гарячекатаного рулону — 9–15%. Угода про ЗВТ між Україною і Туреччиною передбачає квоти зі зниженими ставками. Наприклад, для гарячекатаного рулону квота становить 120 тис. т за ставкою 0%. Проте історично експорт сталевої продукції з України до Туреччини здійснювався з використанням спеціального режиму внутрішньої переробки (DIR), який діє для імпорту з подальшою переробкою та експортом.
«За цього режиму імпортні мита відсутні. В Україні немає жодних захисних або MFN-мит на імпорт сталі. Тому навіть після підписання ЗВТ у торгівлі сталлю між країнами мало що зміниться», — говорить Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
Захист внутрішнього ринку
Війна повністю переформатувала напрями експорту й імпорту в металургійному секторі. Історично Україна була ключовим постачальником сировини та плоского прокату на турецький ринок, проте до 2025 року структура торгівлі стала кардинально іншою, продемонструвавши дзеркальну зміну ролей.
Імпорт гарячекатаного прокату з Туреччини в Україну 2025 року становив 253 тис. т, тоді як у довоєнному 2021-му — лише 3,3 тис. т. Водночас український експорт гарячекатаного прокату до Туреччини у 2021 р. сягнув 1,17 млн т, тоді як у 2025-му — лише 15 тис. т.
У результаті відбулася фундаментальна трансформація: Україна з найбільшого експортера металургійної сировини та прокату до Туреччини перетворилася на великого споживача й імпортера готової турецької сталевої продукції.
З 2022 року помітно зріс загальний обсяг імпорту металопродукції з Туреччини до України. Обсяг імпорту у вартісному вимірі за час війни збільшився у 2,7 раза — з $233 млн у 2021-му до $624 млн за підсумками 2025 року. У натуральному вимірі за той самий період обсяг імпорту зріс у 3,7 раза — із 255 тис. т до 824 тис. т.
Протягом останнього року Україна вже розпочала антидемпінгові розслідування щодо імпорту з Туреччини плоского прокату з покриттям, прутків, кутників і зварних труб. Але це наразі не вплинуло на засилля турецького сталевого імпорту. Частка турецької металопродукції на українському ринку зросла до 48% у 2025 році порівняно з 17% у 2021-му. Тобто український ринок — повністю відкритий для турецької продукції.
За словами Олександра Каленкова, в окремих товарних сегментах зафіксовано ознаки демпінгу, що є порушенням правил міжнародної торгівлі незалежно від наявності угоди про ЗВТ. Зберігається ризик того, що частина турецької продукції виробляється не лише з використанням дешевих російських енергоносіїв, а й із металу, виплавленого й розлитого у заготовки та сляби безпосередньо в Росії.
Крім того, потік турецької металопродукції в Україну може збільшитися на тлі запровадження з 1 липня нової системи квот ЄС. Тарифні квоти Туреччини становлять лише 2,86 млн т проти реальних поставок на європейський ринок обсягом понад 7 млн т металопродукції у 2025 році. Отже, турецькі виробники шукатимуть альтернативні ринки.
З огляду на вищезазначене, на тлі ратифікації угоди про ЗВТ, для металургійної галузі вкрай важливо ухвалити рішення, які сприяли б захисту внутрішнього ринку. На думку Олександра Каленкова, задля зниження ризиків негативного впливу ЗВТ на внутрішній ринок варто запровадити:
«Більшість заходів адресовано саме Україні. Угода про ЗВТ із Туреччиною — лише перший крок, і її успіх залежить від сумлінності турецьких постачальників, а також від здатності України закрити лазівки (блокувати демпінг і переплавлений російський метал). Угода є позитивною, однак вона вимагає від України самостійної та виваженої торговельної політики», — пояснює президент ОП «Укрметалургпром».
У загальноекономічному сенсі уряд повинен приділити увагу галузям, які можуть постраждати від напливу турецького імпорту. Йдеться не лише про вищезгадані заходи для металургії, а й про заходи для інших галузей, які можуть зазнати негативного впливу від реалізації угоди про ЗВТ.
«Якщо вже ніяк не можна обійтися без цієї угоди, то уряд має ухвалити пакет компенсаційних заходів задля зниження економічної шкоди — розширити програми часткової компенсації вартості української техніки й обладнання, запровадити нарешті компенсацію капітальних інвестицій через податкові та інші механізми. Це варто зробити негайно», — резюмує Дмитро Кисилевський.
Теги:торгівля, Туреччина, Україна Читайте нас в соціальних мережах:Наш Телеграм-канал:t.me/gmkcenterСторінка в Фейсбуці:fb.com/GMKCenterNewsПідпишіться на наші новини
