-
Алік Сахно
дописувач
Фото: Засновник Overland Defense Олексій Руднєв
Підприємство Overland Defense було засновано у 2023 році київським підприємцем Олексієм Руднєвим. Її головний виріб — наземний роботизований комплекс “Танчик”, платформа на гусеницях, спроєктована для виконання логістичних задач у бойових обставинах. “Танчик” здатний функціонувати автономно завдяки інтегрованій системі штучного інтелекту або під управлінням оператора дистанційно.
Комплекс створений для перевезення вантажів на невеликі відстані в зонах підвищеної небезпеки, зокрема під вогнем супротивника. Він відрізняється високою прохідністю, працює на електричній тязі, обладнаний телеметрією, системами відеомоніторингу та підтримує цифровий зв’язок та Starlink.
Компанія не оприлюднює своїх фінансових даних. Виходячи з чисел, які вона надала, щодо виготовлення щомісяця до 40 одиниць НРК вартістю від 50 до 450 тисяч гривень, то річний прибуток може коливатися від 24 до 216 млн грн на рік.
Про переваги “Танчика”, потреби українських військових і перспективи виробництва НРК в Україні в інтерв’ю Delo.ua розповів CEO Overland Defense Олексій Руднєв.
У поточному році планується виготовити близько 25 тис. Наземних НРК. Яка справжня потреба в них на передовій?
— На початку року на засіданні Генштабу оприлюднили план у 25 тисяч НРК, однак цього року фактично зробили близько 5–6 тисяч — і це зовсім непогано. Якби випустили таку кількість, то склади були б переповнені. Багато машин потребують вдосконалення, інтеграції з Starlink та навчання фахівців. Реальна потреба фронту — якраз близько 25 тис. НРК, проте армія та виробники ще не спроможні “перетравити” такі обсяги без розвитку інфраструктури та підготовки кадрів.
Кого ви розглядаєте як суперників на цьому ринку?
— На цьому ринку орієнтовно 12 великих учасників: приблизно 7–8 на колесах та 4–5 гусеничних. Усі, хто створює НРК, радше є партнерами: ми ділимося досвідом і технологіями, спільно вирішуємо загальні завдання. Потреба в рази перевищує можливості виробництва, тому нині не до конкуренції. У вражених зонах логістика повинна виконуватися НРК — це безсумнівно. Вони дають змогу доставляти боєприпаси, харчі, вивозити поранених там, де пікап не доїде. Є чимало прикладів: 91-ша бригада використовувала наші НРК для підвезення, евакуації, це суттєво підвищувало виживання позицій навіть на декілька тижнів.
Як виникла задумка створення підприємства та з якими складнощами доводилося стикатися?
— У 2023 році разом із шеф-інженером ми започаткували цей проєкт. Найбільш проблемним було створити дієвий продукт. Для цього необхідно багато досвіду інженера-конструктора, електроніка — і в результаті розробка тривала півтора року з документацією для кодифікації. Ми отримали код НАТО, а потім проходили випробування на полігонах. Це теж було нелегко: багато документів і бюрократії для одного виробу. Перший наш НРК — гусеничний на електричних двигунах. На цей час наш акцент — логістика. Проте вже наступного року ми плануємо робити модифікації з турелями, щоб НРК могли виконувати й бойові завдання.
Як ви започаткували бізнес, якими були вкладення?
— У мене вже був працюючий бізнес з приміщеннями, складами, персоналом. НРК був радше хобі-проєктом, який вийшов спонтанно та виявився потрібним хлопцям на передовій. Ми розмовляли з військовими й усвідомили, що логістичні НРК дуже корисні — вони курсують як маршрутка, доставляють вантажі, евакуюють людей. Я фінансував проєкт особистими коштами. Стосовно вкладень, то важко точно визначити, але від задуму до готового кодифікованого виробу, підготовленого до серійного виробництва, — приблизно від $50 до $100 тис.
Яку кількість роботів ви зараз виготовляєте?
— Орієнтовно 40 одиниць на місяць. У наступному році ми плануємо самостійно вийти на виготовлення до 1000 одиниць на рік. Overland Defense — єдина компанія на ринку, котра не функціонує на інвестиційні кошти. На цей час в Overland Defense працює 60 людей. У нас три цехи: цех складання електроніки, металообробний і цех великого складання та пакування.
У чому полягає ваша конкурентна перевага?
— Ми майже цілодобово вдосконалювали електроніку перед полігонами. Я постійно відвідую фронт і бачу, як це функціонує. Ми навчаємо ремонтні бригади армійських корпусів обслуговувати техніку на місцях. Аналізуємо випадки виходу з ладу, евакуюємо техніку, розбираємося, вносимо корективи в серію. Вони надають дуже чіткий фідбек, що влаштовує, а що ні.
Також, якщо у військових є свій Starlink, ми безкоштовно встановлюємо і налаштовуємо його. Хоча окремі постачальники беруть за встановлення Starlink близько 180 тис. грн, причому ці витрати покладаються на бригади, а не покриваються державним бюджетом.
Яка приблизна ціна вашого НРК, скільки замовляють?
— Ціна варіюється від 50 до 450 тисяч гривень залежно від комплектації. Якщо додавати Starlink і цифрові камери, ціна становить приблизно 370–470 тис. грн. На місяць виготовляємо орієнтовно 35–40 штук.
Яка вантажопідйомність вашого НРК?
— У тактико-технічних даних ми вказали 200 кг, але по факту часто навантажують 250–300 кг. Наш НРК обладнується причепом, який можна завантажити 300–400 кг, і на сам “Танчик” приблизно 100 кг, загалом виходить до пів тонни.
Наскільки стійкі наземні роботизовані комплекси?
— Мінімальний термін — одна місія на 20 км. Проте є екземпляри, котрі вже проїхали 200–300 км, виконуючи логістичні задачі.
Чи застосовуєте штучний інтелект?
— Ведемо перемовини з американською компанією, котра створила модулі керування наземним транспортом із застосуванням машинного навчання. Я б не назвав це повноцінним штучним інтелектом, це скоріше навчена система, яка розуміє трохи більше, ніж звичайна.
Тобто вона зможе пересуватися без оператора?
— Так, у логістичних місіях. Бойові задачі поки не ставимо, це перспектива наступного року. Масове застосування таких систем можливе в кращому випадку наприкінці наступного року.
Чому так багато труднощів зі впровадженням і розширенням?
— По-перше, бракує фахівців у Збройних силах для навчання та обслуговування цієї техніки. Розширення від сотень до тисяч вимагає часу — щонайменше півтора року. По-друге, багато НРК необхідно доопрацьовувати під бойові умови, і на кожну одиницю потрібен сертифікат на навчання.
Ми часто змінюємо техніку під конкретні бойові потреби й навчаємо підрозділи. Просимо надсилати відео, потім інженери переглядають їх і пристосовують конструкцію. Наприклад, їдуть кукурудзяними полями — ми дивимося, де застрягає, що можна додати, щоб краще проходив.
Ви згадували про нестачу спеціалістів на передовій. Які ще є проблеми та як підготувати більше фахівців?
— Я за поступовий розвиток, як це було з дронами: збільшення закупівель супроводжувалося появою спеціалістів і створенням підрозділів. Так само і з НРК: люди бачать ефективність, сарафанне радіо діє — підрозділи замовляють те саме та розвивають свої спроможності. Але неможливо всіх одночасно навчити — потрібен час. Навчання операторів простіше, ніж підготовка техніків. Оператори швидко навчаються керувати НРК, хоча обслуговування, експлуатація та налаштування складніші.
НРК складніше чи простіше за дрон у керуванні?
— Дрон має багато ступенів свободи в усіх площинах, його важче пілотувати. НРК — джойстик вперед/назад, круїз-контроль: ними простіше керувати. Проблема в іншому — технічне обслуговування. Потрібні техніки, котрі розуміються на електроніці, механіці, підключенні Starlink, Raspberry, MikroTik, VPN-тунелі тощо. Оператор може виконувати місію, проте якщо щось згоріло або перевантажено, потрібен технік, який швидко усуне проблему.
