Під час нещодавнього обміну військовополоненими в Україну повернувся 23-річний захисник Маріуполя Валерій. Про військовослужбовця розповіла у Facebook журналістка Юлія Суркова.
ВІДЕО ДНЯ
Валерій потрапив у російський полон у 19 років, а сьогодні йому 23. За цей час він пройшов через вісім колоній та тюрем, найстрашнішою з яких була Таганрозька в’язниця.
«Найстрашніше місце на світі», — цитує журналістка Валерія, розповідаючи, що через тортури він схуд на 12 кілограмів.
Але, попри все, хлопець не втратив себе. Говорить чудовою українською мовою, яку вивчив у полоні від інших українських захисників. До цього був російськомовним.
РЕКЛАМА
Валерій народився у Запорізькій області, його рідне місто зараз окуповане. Він навіть не знає, де зараз його мама та родичі, й тому йому не було кому подзвонити, коли він потрапив на українську землю.
Та навіть розмови з журналістами приносять йому глибокі емоції.
«Я зараз розплачусь… Тепер у мене є задача — придумати, про що мріяти, знайти нову мрію. Бо три роки й три місяці я мріяв про одне — вийти на волю», — каже він, стискаючи в руках пачку цигарок, подарованих матір’ю зниклого безвісти військового, яка продовжує чекати на свого сина. Цигарку Валерій випалив вперше за три роки.
РЕКЛАМА
Люди підходили до Валерія, показували йому фотографії зниклих та полонених: «Ви бачили військового з позивним „Махно“?», «З вами хтось був з Курського напрямку?» Він здивовано перепитує: «З Курського напрямку?» В полоні захисник нічого не чув про успіхи України на полі бою.
Журналістка також розповіла, як до огорожі підбігла молода заплакана дівчина. На її плечах — прапор України. «Я просто хочу сказати вам, як я вам вдячна і як ми всіх вас чекали», — вона каже це Валерію. І сподівається одного дня сказати те саме своєму нареченому, який зник під Часовим Яром.
Валерій ледь стримує сльози: «Я вам більше вдячний, ніж ви мені, — за такі слова».
А перед тим, як сісти в автобус, він просить журналістів передати важливе повідомлення: десь в Україні є дівчина на ім’я Руслана. Вони були знайомі до полону. Валерій хоче, щоб вона знала: він живий.
РЕКЛАМА
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як завдяки акції на підтримку військовополонених у Варшаві вдалося дізнатись про долю солдата з Полтавщини.
