Улюблена страва аристократів і голлівудських красунь: фермер з Полтавщини відроджує вирощення спаржі, забороненої більшовиками

Ніша вирощування спаржі в Україні, яка набуває все більшої популярності, поки не заповнена, а попит переважає пропозицію. «ФАКТИ» розповідають про нюанси вирощування рослини, способи консервації та рецепти її приготування.

Оленка волохата паростків не з’їсть, але понадкушує

Аспарагус лікарський, або ж холодок лікарський, або ж спаржа. Це перший овоч відкритого ґрунту (а по факту багаторічна трав’яна рослина), який з появою стійкого тепла починає рости як скажений. Пагони женуть угору по 10 сантиметрів на добу! Тож поки інші сільгоспвиробники обсіваються, 41-річний фермер у третьому поколінні Олександр Журавель із села Горошине Кременчуцького району закінчує перші в цьому році жнива. На околиці хутора Козуби він має три з лишком гектари землі, на яких вирощує незвичну для цих країв культуру.

ВІДЕО ДНЯ

— Тут аби встигав збирати врожай, — каже Олександр Журавель. — Працівники поки дійдуть до кінця поля, а на початку вже знову стебла відросли, і треба починати все по-новому. Тому зрізаємо спаржу вранці й увечері. Адже стандартний розмір її пагонів — від 20 сантиметрів.

Спаржа так швидко росте, що збирати врожай треба зранку і ввечеріРЕКЛАМА

Щодо екзотичності культури, то мій співрозмовник уточнює:

— Ніяка це не дивовижа для України. Просто, коли комуністи прийшли до влади, то вони ліквідували спаржу як клас, тобто як культуру! Вирішили, що це буржуазний овоч і йому не місце на столі робітників та селян. Тому залишили простому народу картоплю з макаронами. У Європі такої заборони не було, і там спаржа не сприймається за екзотику.

— А чому ви вирішили нею займатися?

РЕКЛАМА

— Бо вигідно. Ця ніша в Україні поки не заповнена, попит переважає пропозицію.

— Попри ціну на овоч? Чому він такий дорогий? Адже затрати на його вирощення мінімальні, наскільки я розумію. Полоти не треба, шкідники його не з’їдають…

— Полоти треба вручну, щоб бур’яни не затіняли рослин. І вороги у спаржі є — жук Оленка волохата та спаржевий жук. Щоправда, з ним не треба боротися, бо за 2−3 дні, поки паросток досягає потрібної кондиції, ніякі жуки його не з’їдять. Хіба що надкусити можуть. Такі пагони разом з перерослими пускаємо другим сортом, і кілограм уже продаємо не за 400, а за 290 гривень. Хоча смакові й лікувальні якості в них збережені повністю.

А дорога спаржа тому, що людство досі не придумало комбайна, який зрізував би пагони рослини під землею. Це досі робиться лише вручну, спеціальним ножем. «Хенд мейд» завжди цінується вище.

РЕКЛАМА

Полоти спаржу доводиться вручну

До речі, підживлення, полив і лікування рослин, зазначає фермер, відбувається вже після збору врожаю. І в цьому унікальність цієї рослини.

Техніка з Нідерландів — на хутір, аспарагус — у ресторани

Найбільші замовники фермерської продукції — ресторани, торгові мережі у Кременчуці, Полтаві та Києві, а переважно — населення України. Той, хто вміє рахувати кошти, робить інтернет-замовлення через сайт «Аспарагус Журавля» або через сторінку під такою назвою у «Фейсбуці».

— Скільки цієї популярної серед гурманів зелені ви збираєте за день зі свого поля?

— Якщо день сонячний, то 200−300 кілограмів, а як холодний і похмурий, то всього 50, бо пагони гірше ростуть. Тобто все залежить від погоди. З куща дорослої рослини 3−4-го року вирощування можна знімати пару десятків пагонів довжиною близько 20 сантиметрів. А з гектара за цей час на піку плодоношення, який настає на п’ятий рік, можна зібрати понад 5 тонн.

І все це треба дуже швидко відправити замовникам, щоб було свіженьким. Зайва година перебування зібраного врожаю у ящику на полі рівнозначна одному дню перебування в супермаркеті. А згідно з ДСТУ, термін зберігання аспарагуса від дня зрізання до дня споживання — 21 доба. Тому я спеціально купив приміщення край хутора Кукоби, біля поля, на якому посадив спаржу. І, як тільки робітники наповнюють свої кошики, вони одразу ж несуть їх до цього приміщення, де обладнаний цех. В ньому стоїть великий промисловий холодильник, куди закладаються зрізані пагони, щоб вони вичахли, і моя гордість — установка, за допомогою якої працівники миють пагони й обрізають грубі кінці (раніше це робили вручну). Я придбав її в Нідерландах. Таких в Україні хіба що кілька штук.

Аспарагус готовий до відправки споживачам

— А скільки триває сезон збору?

– П’ятдесят днів. Зазвичай до середини червня. Але цього року весна рання, і вже на початку квітня в нас почалися жнива. Сезон спаржі короткотривалий і вже підходить до кінця.

Основні культури, які вирощує Олександр Журавель, стандартні: пшениця, соняшник, кукурудза, ріпак, соя. А кілька років тому він загорівся посіяти щось небанальне. Остаточне рішення прийняв, побувавши на семінарі для фермерів, присвяченому саме аспарагусу, у Вінниці. До того, зізнається, зроду його не куштував, а на семінарі випала така можливість.

— Страви зі спаржі мені сподобались, і вже 20 травня 2020 року, через пару місяців після семінару, я засіяв поле насінням нової культури, — пригадує. — Багато площі під неї побоявся відводити, бо якби бізнес не пішов, то втрати були б болючими. Для початку треба «відкатати» модель: технології вирощування та продажів тощо. На городі цього не відпрацюєш…

Першого врожаю довелося чекати три роки. Саме через такий час починає давати врожай цей багаторічний невибагливий овоч. А саджанці, завезені з Нідерландів, дали невеликий урожай того ж року.

Найкраща закуска під коньяк

— Рослина боїться лише ґрунтових вод, тому на болотах її не сіють, — пояснює фермер. — Водночас полюбляє воду, відтак потребує поливу. Після збору врожаю площу треба підживити. Хімії ми не застосовуємо, лише природні добрива, тому аспарагус Журавля (під цією торговою маркою я продаю спаржу) безпечно давати навіть дітям. Це дієтичний, гіпоалергенний продукт, не привізний, не тепличний.

До слова, сам Олександр, не за чутками знаючи, чим підживлюють тепличні овочі, аби вони мали гарний вигляд, не ризикує їсти серед зими огірки та помідори. Їсть консервовані, але свої, без нітратів. Каже, краще з’їсти пучок спаржі, аніж кілька кілограмів ранніх тепличних овочів.

У родині Журавлів спаржу навіть консервують за рецептом огірків: зі спеціями, з часничком і невеликою кількістю оцту. Під чарочку коньяку — те, що треба. Хрумка, ніжна, ароматна. Нагадує корнішони. Усі, хто хоч раз куштував аспарагус у такому вигляді, натякають господареві, що хотіли б іще випити під таку закуску.

І в Олександра зародилася ідея запустити процес консервування спаржі. У цю нішу взагалі ще ніхто не ступав. Ідея має велику перспективу.

Рецепти приготування спаржі від Олександра Журавля

А ось перші спроби Журавля продати аспарагус зазнали фіаско. Це було у ковідні часи, коли в Україні існували обмеження на торгівлю. Тоді Олександр відправився з урожаєм у на ринок Кременчук. Те, що повіз, те й привіз назад.

— Нечисленні покупці питали в мене лише про одне: чому мій товар такий дорогий, — усміхається фермер. — Бо немає у наших людей культури споживання спаржі.

Та Олександр швидко виправив помилку і знайшов своїх споживачів. Навіть у селі люди почали вживати аспарагус. За його спостереженнями, лише одиницям він не подобається.

— А люди, зайняті у процесі вирощування й реалізації спаржі, дуже пишаються тим, що вони причетні до такої справи, — зазначає Олександр.

Фірма Журавля дає роботу й заробіток місцевим пенсіонерам, школярам, внутрішнім переселенцям.

Афродизіак, а не картопля

Мова зайшла про способи приготування аспарагуса, і я прошу Олександра поділитися його улюбленим рецептом й особливостями приготування овоча.

— Рецептів мільйони! — каже. — Заходите в Інтернет і вибираєте, який хочете. Але я особисто готую по-простому. Відварюю стебла 1−2 хвилини у ледь підсоленій воді, опускаю одразу в холодну й викладаю на сковорідку з розтопленим маслом. Трохи обсмажую й заливаю розколоченими яйцями. Смачно, поживно і калорійно.

Головне, наголошує, спаржу не переварити, бо тоді вона розлізеться, й не пересмажити, бо це не картопля.

Дехто навіть вживає стебла сирими. Хтось варить з них суп, хтось тушкує, додає в салати чи відкриті пироги, подає як гарнір до м’яса. Хтось робить на грилі. Хтось маринує. Але в будь-якому вигляді це смачно.

Спаржа, приготовлена на грилі, – неймовірна смакота!

А ще корисно. Аспарагус сприяє підтримці в нормі артеріального тиску, служить профілактикою інфарктів та інсультів, знижує рівень глюкози в крові, нормалізує роботу нирок, печінки, кишківника, шлунку, захищає від розвитку ракових клітин, позитивно впливає на зір, нервову систему, діяльність мозку… До того ж містить афродизіаки!

— Яка, по-вашому, спаржа смачніша: зелена, біла чи фіолетова?

— Я вирощую шість сортів і можу сказати одне: за великим рахунком, вони нічим особливим не відрізняються. Смак пагонів спаржі нагадує комбінацію броколі, зеленого горошку і молодої ніжної трави. Біла має більш насичений горіховий смак. Це та ж сама зелена, що росте на відкритому сонці, лише присипана зверху землею. Без доступу сонячного світла у клітинах пагінців не відбувається фотосинтезу і не виробляється хлорофіл, тому вони лишаються білими. А фіолетовий колір досягається завдяки тому, що головка рослини трохи висунута над землею.

Смачніша просто молода. У Європі допускається довжина стебел до 28 сантиметрів, а ми зрізаємо, коли вони досягають довжини до 20 сантиметрів.

— Яку мінімальну вагу можна у вас замовити?

— Підготовлену спаржу ми фасуємо в паперові кульки вагою по пів кілограма. Але найвигідніше замовляти «Новою поштою» 4 таких кульки — тоді доставка виходить найдешевшою.

— Можна очікувати, що спаржа впаде у ціні?

— На піку збору, коли ринок наповнюється, ціна завжди падає. Підняття ціни цього сезону точно не буде…

Рецепт спаржі на грилі від Олександра Журавля

Інгредієнти: спаржа — 500 г, соняшникова олія — 50 мл, сіль, перець — на смак.

Спосіб приготування: спаржу промити, висушити та очистити від корінців. Очищену злегка полити олією. Порціями викладати на гриль. Відстань між паличками спаржі та вугіллям має бути не менше 10 см. Обсмажувати близько 10 хвилин. Зняти, поперчити та посолити на свій смак.

Цікавинки про спаржу

  • Спаржа — багаторічна трав’яниста рослина висотою до 1,5 м. Вважається, що вперше її почали вирощувати в Греції. У перекладі з грецької вона називалася «стебло».
  • За древньоримськими переказами, імператор Август Цезар настільки любив спаржу, що організовував елітні військові підрозділи для доставки витонченого овоча в Рим.
  • Близька родичка часнику та цибулі. У Європі, зокрема в Німеччині, вважається королевою столу, вишуканим делікатесом, їжею аристократів.
  • Зелена спаржа славиться вмістом великої кількості антиоксидантів, які перешкоджають ранньому старінню. Тому вона є улюбленою їжею голлівудських красунь.
  • Є натуральним сечогінним засобом, що допомагає при лікуванні бактеріальних інфекцій і запалень сечовивідних шляхів. Завдяки цим властивостям також може використовуватися при затримці води в організмі.
  • На одному місці може рости близько 20 років.
  • Невибаглива і холодостійка, досить легко переносить сильні (аж до -30°С) морози, хоча може постраждати від невеликих (близько -5°С) весняних заморозків. Після довгої зими рослина пробуджується, коли температура ґрунту сягає +10°С.

Раніше городник з Полтавщини Анатолій Пісковий, який вирощує баклажани розміром з 3-літрову банку, розповів завдяки чому щороку має гарний врожай цих овочів.

Джерело

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *