Вже протягом найближчих тижнiв завод керамiчної плитки Epicentr Ceramic Corporation у Калинiвцi Київської областi запускає четверту виробничу лiнiю. Вона змонтована, попереду налагоджувальнi роботи. Це дозволить збiльшити виробництво з 9 до 12 млн. кв. м плитки на рiк. 40% продукцiї продається на полицях торговельних центрiв “Епiцентр”. Українська плитка поступово займає мiсце не тiльки на внутрiшньому ринку, а й на зовнiшнiх. Експорт плитки налагоджено у 23 країни.
Iнвестицiї у створення цього виробництва склали $140 млн. Завод дає роботу 480 працiвникам з середньою зарплатою 22-24 тис. грн.
Головнi проблеми пов’язанi з вiйною. Понад 200 працiвникiв мобiлiзованi в ЗСУ. Всю минулу зиму завод не працював через атаки окупантiв на енергомережi i, як наслiдок, дефiцит електроенергiї. Цiєї зими печi в цехах не зупинялись, але загострився дефiцит сировини. Родовище бiлої глини, яка використовується для виробництва керамiчної плитки, розташоване неподалiк Часового Яру – того самого мiстечка Донецької областi, яке часто згадується у повiдомленнях з фронту. Зараз поставки тривають зi старих запасiв кар’єру, але вiдомо, що видобуток практично зупинився.
Щось є у цьому символiчне. Компанiя “Епiцентр” та її плитковий завод сплачують податки у державний бюджет, звiдти фiнансуються ЗСУ, чиї бiйцi, зокрема, боронять Часiв Яр з родовищем глини для заводу “Епiцентру” (i не тiльки його, доречi).
Як стало вiдомо ProfiDOM.com.ua, продовжуючи стратегiю переходу з iмпорту на власне виробництво, “Епiцентр” планує побудувати у Калинiвцi новий завод пластикових виробiв, а також завод санiтарної керамiки. Тут справа за мiсцевою громадою, яка має видiлити землю пiд створення 2420 робочих мiсць, а також за Мiнiстерством економiки, яке має розробити нормативну базу для закону про пiдтримку проєктiв з великими iнвестицiями. А поки компанiя розглядає локацiї й в iнших регiонах.
Так, один з нових проєктiв “Епiцентру” вибороло мiсто Городок Хмельницької областi. Там компанiя почала створення iндустрiального еко агро хабу. Для громади це 480 робочих мiсць та десятки мiльйонiв гривень податкiв до мiсцевого бюджету.
Це далеко не всi iнвестицiї “Епiцентру” у виробництво, але навiть цих згаданих достатньо, щоб говорити про стратегiю переходу вiд статусу iмпортера до одного з лiдерiв переробної промисловостi. Таку трансформацiю має пройти i вся Україна: вiд сировинної, залежної вiд iмпорту економiки до потужного промислового виробника.