В Україні стрімко зростає попит на заміське житло – кожен третій українець розглядає покупку приватного будинку. Найбільше купують компактні таунхауси вартістю до $100 тисяч (≈4 млн грн), тоді як великі котеджі за $200-250 тисяч продаються значно гірше.
Про це розповів голова правління Союзу консультантів із нерухомості Іван Кудояр. Ще до 2020 року про життя у приватному будинку мріяли лише 15-16% українців.
До початку повномасштабного вторгнення – вже 25%. А зараз таких уже понад 35%, зазначає Кудояр. “Раніше люди обирали квартиру, бо це зручніше, ближче до роботи. А зараз з’явилася можливість працювати дистанційно, і житло за містом виглядає більш безпечним та комфортним”, – пояснює експерт.
Потреба в особистому просторі, прагнення до природи та тиші, а також страх перед ударами по містах – усе це підштовхує українців змінити багатоповерхівку на власний будинок із невеличкою ділянкою. Втім, попри зростання інтересу, ринок заміської нерухомості не переживає буму.
Причини – політична нестабільність і загальне пригальмування будівельної галузі. За словами Кудояра, “ринок нерухомості затих”, хоча попит на будинки за містом і далі зростає. Найпопулярніший формат – таунхауси до 100 тисяч доларів.
“Люди хочуть комфортного життя на природі, свого кабінету, місця для барбекю. Але при цьому не готові платити більше ніж 100-150 тисяч доларів”, – розповідає Кудояр. Середньостатистичний покупець шукає будинок на 100–120 кв. м із ділянкою у 2-4 сотки. Великі особняки по 200 квадратів і більше коштують 200-250 тисяч доларів і продаються значно гірше. Причина – не лише ціна, а й усвідомлення зайвості великих площ та вартості обслуговування.
Сучасний будинок має відповідати новим реаліям. За словами експерта, дедалі частіше в приватних будинках передбачають укриття, сонячні панелі, станції для зарядки електромобілів. Також змінився підхід до дизайну. Молодь, яка найчастіше купує заміське житло, “багато подорожує і має певні естетичні вимоги”, тому нові будинки стають не просто функціональними, а й красивими.
Ще один популярний формат – котеджні містечка. Їх купують ті, хто цінує інфраструктуру, охорону, власний магазин чи кав’ярню на території. “Це трохи інша концепція, вона дорожча. Але людям це подобається, і вони готові платити за комфорт”, – зазначає Кудояр.
Водночас є й недоліки – будинки в таких комплексах будують повільно, і нові мешканці можуть роками жити серед будівництва, шуму та вантажівок. Модульні або збірні будинки, популярні в Європі, в Україні не стали масовим явищем. Причина – не лише відсутність звички, а й технічні обмеження.
“Модульні будинки у нас сприймають як тимчасове житло – дачу, лазню, літню кухню”, – пояснює експерт. Такі будинки мають легкий фундамент, часто на палях, що не відповідає умовам українського клімату. Наприклад, каналізаційні труби мають іти на глибину понад 1,2 м – інакше все просто замерзне. А модульний будинок цього забезпечити не може.
Крім того, економія на будівництві – мінімальна: якщо капітальний будинок коштує 150 тис. доларів, то модульний – 130–140 тис. Тож логіка купувати “спрощене” житло за майже ті ж гроші – зникає.
Заміська нерухомість залишається привабливою для інвесторів, особливо якщо мова йде про будинки, що з часом зростатимуть у ціні або здаватимуться в оренду. Але успішність такої інвестиції залежить від локації, інфраструктури та витрат на утримання.
