Іранська компанія Iran Hormoz та російська державна корпорація «Росатом» підписали контракт на 25 мільярдів доларів на будівництво чотирьох атомних енергоблоків у місті Сірик, провінція Хормозган.
Загальна потужність комплексу сягне близько 5000 МВт , що стане значним внеском у реалізацію стратегічної програми Ірану щодо збільшення виробництва атомної енергії до 20 ГВт до 2040 року.
Деталі угоди
-
«Росатом» виступить генеральним підрядником: від проектування до введення станцій в експлуатацію.
-
Планується побудувати чотири енергоблоки третього покоління на ділянці площею 500 гектарів.
-
Проєкт інтегрований у 20-річну програму розвитку ядерної енергетики Ірану.
-
Голова Організації з атомної енергії Ірану Мохаммад Есламі наголосив на важливості технологічної співпраці, зокрема в галузі малих модульних реакторів (ММР) .
Історичний контекст
-
Іран вже має досвід роботи з «Росатомом» – діючою АЕС Бушер (1000 МВт). Другу та третю черги планувалося завершити у 2024–2026 роках, але проєкт зіткнувся із затримками.
-
«Росатом» також будує першу атомну електростанцію Туреччини «Аккую», але зіткнувся з фінансовими труднощами, що викликає сумніви щодо його здатності одночасно реалізовувати великомасштабні проекти.
Геополітичний вимір
-
Ця угода демонструє поглиблення енергетичного альянсу між Москвою та Тегераном, особливо в умовах санкційного тиску з боку Заходу.
-
Раніше сторони домовилися про постачання 55 мільярдів кубічних метрів газу та фінансування енергетичних проектів.
-
Угоду було підписано через кілька днів після повідомлень про можливе поновлення санкцій ООН та ЄС проти Ірану через порушення ядерної угоди 2015 року (механізм “snapback”).
Ризики та виклики
-
Фінансовий аспект – 25 мільярдів доларів – це надзвичайно велика сума для двох економік, які самі перебувають під санкціями.
-
Технологічний – обмежений доступ до західних технологій та обладнання може уповільнити впровадження.
-
Політичні – нова хвиля санкцій може ускладнити фінансування, логістику та міжнародне страхування проекту.
-
Репутаційна – співпраця з Росією може ще більше ізолювати Іран від інших технологічних партнерів.
Перспективи
Для Ірану цей проєкт є символом стратегічної енергетичної незалежності та бажання стати регіональним ядерним гравцем. Для Росії це спроба консолідувати вплив на Близькому Сході та продемонструвати, що, попри санкції, вона залишається ключовим постачальником ядерних технологій.
Однак практична реалізація виглядає надзвичайно складною: дефіцит фінансування, санкції та внутрішні проблеми можуть перетворити угоду на багаторічний будівельний проєкт з невизначеним результатом.
