В Україні планують посилити охорону єдиного помешкання соціально незахищених верств населення від втрати через заборгованість, виконавчі провадження, шахрайські схеми або нерозважливі угоди. З цією метою готується законодавча ініціатива, яка передбачає новий порядок контролю перед відчуженням такого майна. Про це повідомили у Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, посилаючись на «Судово-юридичну газету».
4
► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Що пропонують
Зокрема, висувається пропозиція щодо запровадження обов’язкової перевірки органами соціального захисту перед виселенням, продажем або іншим способом позбавлення права власності на єдине помешкання.
Було зазначено, що щорічно в Україні тисячі пенсіонерів, осіб з інвалідністю, самотніх літніх громадян та військовослужбовців наражаються на ризик втрати свого єдиного житла через накопичені борги, шахрайські дії, виконавчі провадження або незважені угоди.
У Комітеті наголосили, що іноді навіть незначна або штучно створена заборгованість, наприклад, за комунальні послуги, може бути достатньою для того, щоб банк чи інший кредитор через судовий процес досяг відчуження квартири чи будинку. Ця проблема є особливо актуальною для осіб, які не мають фізичної можливості захищати свої права в суді, позбавлені родинної підтримки, потребують постійного догляду, а також для військових, які перебувають на передовій.
Як повідомляється, чинне законодавство надає недостатній захист таким особам. Формально єдине житло захищене лише у певних випадках, наприклад, якщо сума боргу є несуттєвою. Водночас, на практиці, виконавці, нотаріуси та державні реєстратори часто не проводять належної перевірки реального соціального статусу особи та потенційних наслідків позбавлення її житла. Це може призвести до бездомності, погіршення стану здоров’я, передчасної смерті та збільшення навантаження на систему соціального захисту.
У Комітеті додали, що законопроект передбачає впровадження обов’язкової перевірки органами соціального захисту перед будь-яким відчуженням, виселенням або продажем єдиного житла вразливої особи. Очікується, що така особа не зможе втратити своє житло без індивідуальної оцінки її обставин та без надання альтернативного житлового забезпечення.
Крім того, Комітет з питань соціальної політики вважає, що якщо державні органи або органи місцевого самоврядування беруть на себе зобов’язання щодо догляду за такими особами, їхнє майно не повинно відчужуватися на користь третіх осіб, як це часто відбувається, зокрема, за заниженою вартістю.