itemprop=”image” itemscope itemtype=”https://schema.org/ImageObject” rel=”nofollow”>
СтаттіГлобальний ринокметалоспоживанняРоздрукувати 4828 Липня 2026
Сталеливарна галузь Алжиру: чому вона розвивається? Читайте на русскомRead in EnglishІгор Воронцов Державний протекціонізм створив умови для стрімкого розвитку алжирської металургії
Темпи приросту потужностей з виробництва сталі та прокату в Алжирі є одними з найвищих у світі. Великі закордонні виробники вкладають сюди значні кошти, створюючи високотехнологічні виробництва з нуля. За надзвичайно короткий період країна перетворилася з майже повної залежності від імпорту сталі на чистого експортера, що пропонує ринку продукцію з вищою доданою вартістю.
Стара спадщина
Піонером галузі є комбінат BF-BOF Algérienne pour l’Acier (ALSOLB, раніше Sider El Hadjar) у місті Ель-Хаджар. Це державне підприємство з номінальною потужністю прокатних цехів 2 млн тонн на рік. Через знос обладнання та часті ремонтні зупинки, фактична продуктивність становить 1–1,5 млн тонн.
Теоретично комбінат здатен випускати широкий асортимент продукції: арматуру, катанку, гарячекатані (HRC) та холоднокатані (CRC) листи, а також безшовні труби для нафтогазової промисловості. Однак, підприємство працює з 1969 року, а налагодження обладнання здійснювали ще радянські фахівці.
Прокатні стани за роки експлуатації зазнали значного зносу. Вони не забезпечують ані суворих допусків по товщині, ані якості поверхні, необхідних для сучасного виробництва автомобілів та побутової техніки. Невеликі обсяги HRC, що виготовляються ALSOLB, переважно спрямовуються на завод Alfapipe, який виробляє зварні труби для газопроводів та водогонів.
ALSOLB у період 2021–2025 рр. намагався відновити виробництво завдяки бюджетним вливанням, обсяг яких сягнув близько $200–300 млн. За ці кошти було проведено модернізацію коксохімічного заводу, ремонт доменних печей (BF) та прокатних станів.
ALSOLB прагне встановити на своїй території сучасний сортопрокатний стан Danieli потужністю 800 тис. тонн на рік. Нинішня влада Алжиру конфіскувала його у холдингу ETRHB, що належав опальному олігарху Алі Хаддаду.
Місцеві засоби масової інформації повідомляють, що проєкт затримується, а деталі стана досі перебувають на складах у розібраному стані. За їхніми оцінками, монтаж та тестування обладнання будуть завершені не раніше 2028 року. Навіть якщо цей прогноз справдиться, це не матиме значного впливу на алжирський ринок. Через постійні проблеми з доменними печами комбінат не зможе забезпечити належне завантаження нового стана.
Експансія Tosyalı
Беззаперечне лідерство належить місцевому підрозділу турецького холдингу Фуата Тосялі. Будівництво металургійного комбінату Tosyalı Algerie в індустріальній зоні Бетіуа розпочалося у 2011 році, а у 2013-му він уже випустив першу сталь. Наразі це EAF-гігант із річною потужністю 6,2 млн тонн сталі та 5,9 млн тонн прокату. З них 3,5 млн тонн припадає на арматуру й катанку, 2,4 млн тонн — на HRC, 800 тис. тонн — на CRC, 400 тис. тонн — на GI, 400 тис. тонн — на LDP.
Стан гарячої прокатки дозволяє випускати рулони шириною до 1600 мм і товщиною від 1 мм. Це робить компанію не тільки монополістом у виробництві плоского прокату в країні, а й серйозним експортером у Середземноморському регіоні.
Основні інвестиції Tosyalı Algerie у 2021–2023 рр. були спрямовані на будівництво комплексу DRI IV покоління. Після його введення в експлуатацію потужність виробництва DRI подвоїлася й досягла 5 млн тонн на рік.
У 2024–2025 роках компанія запустила EAF-3 номінальною потужністю 2,7 млн тонн на рік та новий цех гарячої прокатки продуктивністю 2,5 млн тонн. Потенціал виробництва HRC зріс до 4 млн тонн. EAF-3 з’єднаний конвеєром з установкою металізації Midrex. Завантаження DRI з температурою понад 600°C скорочує час розплавлення та споживання електроенергії (е/е).
Обсяг інвестицій у ці програми орієнтовно становить $1,5–2 млрд. До них додано витрати на будівництво портової інфраструктури та енергетичних об’єктів.
Наразі Tosyalı Algerie реалізує нову амбітну інвестиційну програму вартістю $2,5 млрд. У її рамках заплановано запуск нового стану холодної прокатки продуктивністю 1,4 млн тонн на рік (планується ввести в експлуатацію у серпні–вересні 2026 р.), а також збільшення потужності сонячної електростанції (СЕС) до 1,2 ГВт.
До цього пакету входить і будівництво збагачувальної фабрики потужністю 4 млн тонн концентрату на рік (спільно з алжирською державною компанією Feraal) у Бешарі. Підприємство перероблятиме залізну руду з родовища Гара-Джебілет у продукт, придатний для виробництва DRI.
Частка Катару
Qatar Steel International вийшла на алжирський ринок у 2013 році через створення спільного підприємства Algerian Qatari Steel (AQS). Частка катарської сторони становить 49%, державному холдингу Groupe Industriel SIDER (який також керує ALSOLB) належить 46%, а решта 5% — у Національного інвестиційного фонду Алжиру.
Будівництво EAF-комбінату в індустріальній зоні Беллара розпочалося у 2015 р., першу арматуру AQS виготовила у 2017-му. До 2019 р. прокатні стани працювали на імпортній заготовці. Згодом була введена в дію піч EAF-1.
Зараз річна продуктивність комбінату AQS становить 2,2 млн тонн сталі та 2 млн тонн прокату. Підприємство спеціалізується на виробництві арматури та катанки.
У 2021 р. AQS запустила модуль DRI потужністю 2,5 млн тонн на рік, також на технології Midrex. У 2022–2023 рр. компанія вдосконалювала технологію прямого подавання гарячого DRI з шахтної печі в EAF. У 2024–2025 рр. спільно з Danieli були впроваджені системи автоматизації технологічних процесів. Це усунуло «вузькі місця» при передачі заготовки з машини безперервного лиття заготовки (МНЛЗ) на прокатні стани.
Стабілізація сировинної бази завдяки модулю DRI (раніше завод працював на імпортній сировині) та технологічна оптимізація з Danieli дозволили стійко підвищити коефіцієнт завантаження сталеплавильних і прокатних потужностей з 40–50% до 70–75%.
У 2026 р. AQS анонсувала нову інвестиційну програму вартістю $2 млрд. Її мета — наростити потужності прокатного виробництва до 4 млн тонн. Вона передбачає будівництво EAF-3 номінальною потужністю 2 млн тонн на рік, нових прокатних станів і розширення модуля DRI. Комерційні контракти на постачання обладнання перебувають на стадії оформлення та підготовки тендерної документації.
AQS планує не просто збільшити виробничий потенціал. Мета — налагодити випуск спеціальних сталей та SBQ (Special Bar Quality) для автомобільної та машинобудівної галузей.
Інтеграція Ozmert
Також слід відзначити Ozmert Algeria, EAF-завод з річною потужністю 400 тис. тонн сталі та 450 тис. тонн прокату. Належить турецькій Ozmert Group. Це багатопрофільний холдинг, який у 2007-му розпочав бізнес в Алжирі з виробництва щебеню та бетону.
У 2015 р. Ozmert розпочала будівництво EAF-заводу в індустріальній зоні Тамузра. У 2017 році тут отримали першу сталь, а у 2019 р. — перший прокат. Підприємство спеціалізується на арматурі та катанці. Як і ALSOLB, працює на внутрішній ринок.
А у 2024-му Ozmert завершила будівництво DRI-модуля річною потужністю 500 тис. тонн. Тут застосовується індійська технологія металізації залізорудних концентратів за допомогою вугілля. Воно надходить із шахти потужністю 150 тис. тонн на рік, розташованої у провінції Бешар. Цю шахту Ozmert також побудувала з нуля, досягнувши повної вертикальної інтеграції від сировини до готової сталі.
Роль держави
Влада використовує різні моделі підтримки місцевих виробників сталі. Для ALSOLB держава виступає як «інвестор останньої інстанції». Програми модернізації комбінату в Ель-Хаджарі майже на 100% фінансуються з державного бюджету, щоб запобігти його зупинці та неминучому в такому разі соціальному напруженню в провінції Аннаба.
Для Tosyalı Algerie та AQS держава застосовує партнерську модель. Турецький холдинг Фуата Тосялі та Qatar Steel International інвестують мільярди доларів в індустріалізацію алжирської економіки. Офіційний Алжир цьому всіляко сприяє.
- Держава власним коштом створює необхідну металургам логістичну інфраструктуру.
Національний залізничний оператор SNTF побудував залізничну магістраль довжиною 1000 км, що з’єднує Гара-Джебілет із Бешаром. Введення в експлуатацію відбулося у лютому 2026 р. Для AQS держава модернізувала залізничну лінію довжиною 50 км від глибоководного порту Жиджель до Беллари. Вона стала двоколійною, існуючу колію реконструювали під великовантажні потяги та електрифікували.
- Держава допомагає приватному металургійному холдингу забезпечити сировинну базу (проєкт Tosyalı Algerie та Feraal).
- Держава надає алжирським металургійним підприємствам електроенергію та природний газ за цінами, нижчими за ринкові.
Тарифи для металургійних компаній не публікуються у відкритому доступі. У випадку з Tosyalı Algerie, AQS та Ozmert Algeria вони закріплені в індивідуальних угодах з Алжирським національним агентством з розвитку інвестицій (ANDI).
За оцінками МВФ, внутрішні ціни на газ для промисловості в Алжирі у 2023–2025 роках становили менш ніж 10% від витрат на його видобуток порівняно з глобальними ринковими орієнтирами. Це означає, що Tosyalı Algerie заощаджує 50–80 дол. на кожній тонні готової сталі порівняно з конкурентами, які отримують енергоресурси за ринковими цінами, відповідно до висновків Міністерства торгівлі США.
Держава гарантує алжирським виробникам сталі внутрішній збут, повністю закривши ринок для імпорту. Для цього застосовується декілька інструментів.
- Базове мито 30%. Діє на ввезення більшості видів металопродукції. Поширюється на катанку, арматуру та заготовку, незалежно від походження.
Формально зроблено виняток для країн ЄС, з якими Алжир має угоду про вільну торгівлю. Але фактично доступ на місцевий ринок для європейських металургійних заводів заблоковано так само, як і для всіх інших.
- Механізм «Національна преференція». Регламентується президентським указом № 15-247 від 16 вересня 2015 р. та законом № 23-12 від 5 серпня 2023 р.
Відповідно до цих документів, продукція алжирського походження отримує цінову преференцію до 25% включно під час оцінювання тендерних пропозицій. Це означає, що на державних будівельних об’єктах (передусім інфраструктурних проєктах) підрядник зобов’язаний закупити алжирську арматуру, навіть якщо вона на 25% дорожча за імпортну.
Але й це ще не все. Перш ніж завезти будь-який товар, імпортер повинен отримати спеціальний сертифікат в Algerian Import Agency (AIA). Агентство перевіряє, чи виготовляють аналогічний товар всередині Алжиру. Якщо хоча б схожий сортамент прокату виробляють місцеві металургійні заводи, у сертифікаті автоматично відмовляють.
Валютні обмеження
Влада Алжиру побудувала систему, за якої імпорт сталі — це не «дорого» чи «незручно», а просто неможливо через блокування валютних платежів. Кожна імпортна угода повинна пройти доміциляцію — прив’язку до конкретного місцевого банку, який спочатку має схвалити контракт. Лише після цього під нього відкривається акредитив і здійснюється випуск валюти.
Іноземній компанії або алжирському імпортеру фактично не відкривають рахунок, затягуючи доміциляцію під будь-якими приводами. Банки можуть проводити перевірки місяцями, вимагаючи нескінченні пакети документів, посилаючись на «технічні збої» або нові внутрішні циркуляри.
Імпортер зобов’язаний заздалегідь подавати до Міністерства зовнішньої торгівлі свою Програму прогнозного імпорту (PPI) на пів року/рік наперед. Без візи міністерства щодо PPI жоден алжирський банк навіть не розглядатиме питання відкриття рахунку чи проведення платежу, як це передбачено відповідною директивою центрального банку (Банку Алжиру).
З 2025 року діє правило «одна компанія — один банк». Якщо якийсь банк заблокував або затягнув процес, звернутися до іншого з тим самим контрактом неможливо — за це накладаються штрафи та вносять до чорного списку за шахрайство.
Банк Алжиру навесні 2026-го скоротив ліміти за зовнішніми акредитивами та гарантіями для комерційних банків до 50% їхнього капіталу. Відтепер банки не можуть відкривати нові кредитні лінії для багатьох імпортерів — ліміти вичерпані.
Зовнішня торгівля сталлю
Сальдо зовнішньої торгівлі сталлю в Алжиру ще у 2021-му було від’ємним на рівні 1 млн тонн. За підсумками 2025 року країна впевнено закріпила статус нетто-експортера сталі з показником 1 млн тонн. Обвал імпорту 2025-го пов’язаний із запуском виробництва гарячекатаного рулону в самому Алжирі.
Частка імпорту в споживанні сталі знизилася з 35% у 2021 році до 16% у 2025-му. Водночас алжирські споживачі досі не можуть обійтися без імпортного складного прокату, частка якого постійно зростала у структурі закордонних поставок.
У цьому сегменті домінують китайські виробники труб, холоднокатаного рулону (CRC) та оцинкованого прокату (GI). На них припадає 45–50% алжирського імпорту сталі. Далі йдуть:
- Франція з часткою 10–12%. Основні товарні позиції — сталеві труби, рейки.
- Туреччина з часткою 10–12%. Постачає сталеві труби, CRC, специфічний профіль.
- Італія з часткою 7–9%. Постачає безшовні труби, сталеві пружини та специфічний профіль.
- Індія з часткою 5–7%. Постачає CRC.
В Алжирі практично відсутній експорт напівфабрикатів. Близько 92–95% сирої сталі відразу переробляється на готовий прокат. До 2024 року включно 100% алжирського експорту сталі припадало на арматуру й катанку. У 2025 році Tosyalı Algerie розпочала відвантаження на зовнішні ринки плоского прокату. Основні напрямки поставок у 2021–2025 роках:
- США з часткою 25–30% від усього обсягу.
- Італія з часткою 15–20%.
- Іспанія з часткою 10–12%.
- Туреччина з часткою 8–10%.
- Туніс з часткою 7–10%.
Плоский прокат постачався до Іспанії, Італії та Тунісу. В окремі роки до цієї п’ятірки ситуативно потрапляли Литва та Румунія, коли місцевим забудовникам були потрібні додаткові обсяги арматури.
Нині географія поставок різко змінюється. Міністерство торгівлі США з 29 квітня 2026 року запровадило антидемпінгове мито у розмірі 127,32% щодо алжирської арматури. З 6 липня до нього додалося компенсаційне мито у 72,94%. Із 8 липня набула чинності попередня компенсаційна ставка мита 73,33% на алжирську катанку. Американський ринок для Tosyalı Algerie та AQS закрито.
Офіційний Брюссель не може дозволити собі вживання аналогічних заходів з політичних причин. У межах заміщення російського трубопровідного газу Алжир перетворився на найважливішого донора енергетичної безпеки ЄС, забезпечуючи понад 12% імпорту трубопровідного газу.
Алжирська сталь має ультранизький вуглецевий слід і коштує дешевше завдяки державному субсидуванню енергоносіїв. Це вкрай важливо для європейських споживачів у контексті CBAM (Механізм коригування вуглецевих імпортних норм). Тому вони (зокрема, італійська асоціація Assofermet) лобіювали розширення квот для Алжиру в межах нових захисних заходів (Safeguards) Євросоюзу.
ЄС і надалі залишається важливим ринком збуту для алжирських металургів. Хоча ліміт у 15% на обсяг глобальної квоти для категорії «інші країни» змушує їх шукати нові ринки. Особливо з огляду на заплановане розширення виробництва.
Висновки
Влада Алжиру змогла залучити величезні інвестиції у розвиток сталевої галузі, заклавши основу для індустріалізації економіки. Це дало відповідні результати. Різкий стрибок виплавки сталі з 2023 року забезпечений запуском EAF-3 на Tosyalı Algerie, а також завершенням технологічної оптимізації на AQS. Запуск нового стана гарячої прокатки на комбінаті в Бетіуа та підвищення завантаження станів AQS покращили статистику виробництва прокату.
Теги:довгий прокат, металоспоживання, плоский прокат, попит на сталь Читайте нас в соціальних мережах:Наш Телеграм-канал:t.me/gmkcenterСторінка в Фейсбуці:fb.com/GMKCenterNewsПідпишіться на наші новини
